3. Валютний курс і фактори, що впливають на його величину

Валютний курс визначають як вартість грошової одиниці однієї країни, виражену в грошових одиницях іншої країни.

Валютні курси класифікують за низкою ознак.

1. За способом фіксації:

а) плаваючий;

б) фіксований;

в) змішаний.

В основу фіксованого курсу покладено валютний па­ритет, тобто встановлене співвідношення грошових оди­ниць різних країн. Плаваючий валютний курс залежить від ринкового попиту і пропозиції на валюту і може знач­но коливатися за величиною.

2. За способом розрахунку:

а) паритетний;

б) фактичний.

3. За способом встановлення:

а) офіційний;

б) неофіційний.

4. За відношенням до учасників угоди:

а) курс купівлі;

б) курс продажу;

в) середній курс.

5. Залежно від інфляції:

а) реальний;

б) номінальний.

6. За способом продажу:

а) курс готівкового продажу;

б) курс безготівкового продажу;

в) гуртовий курс обміну валют;

г) банкнотний курс.

Одним із найбільш важливих понять, які використо­вуються на валютному ринку, є поняття реального і но­мінального курсу.

Реальний валютний курс можна визначити як спів­відношення цін на товари двох країн, виражене у від­повідній валюті:

де Ph — ціни на внутрішньому ринку; Pf — ціни на закордон­ному ринку; Еп — номінальний валютний курс.

Номінальний валютний курс показує обмінний курс валют, що діє на певний момент часу на валютному рин­ку країни.

Існує низка факторів, які спричиняють зміну обмін­ного курсу валют. їх поділяють на:

а) структурні (чинні тривалий період);

б) кон'юнктурні (зумовлюють короткотермінові ко­ливання валютного курсу).

До структурних факторів належать:

— конкурентоздатність товарів країни на світовому ринку та її зміна;

— стан платіжного балансу країни;

— купівельна спроможність грошових одиниць і тем­пи інфляції;

— різниця відсоткових ставок у різних країнах;

— державне регулювання валютного курсу;

— ступінь відкритості економіки.

Кон'юнктурні фактори пов'язані з коливанням діло­вої активності в країні, політичною ситуацією.

До них відносять:

— ефективність діяльності валютних ринків;

— спекулятивні валютні операції;

— війни, стихійні лиха.

Існує ринкове і державне регулювання величини валютного курсу.

Ринкове регулювання базується на конкуренції й дії законів вартості, а також попиту і пропозиції. Держав­не регулювання спрямоване на подолання негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин і на досягнення стійкого економічного росту, рівноваги платіжного балансу. Воно здійснюється за допомогою валютної політики.

Валютна політика — це комплекс заходів у сфері міжнародних валютних відносин, які реалізуються від­повідно до поточних і стратегічних цілей країни. Юри­дично валютна політика оформляється валютним зако­нодавством і валютними договорами між країнами.

Державний вплив на величину валютного курсу здійс­нюється шляхом:

— валютної інтервенції;

— дисконтної політики;

— протекційних заходів.

Важливим інструментом валютної політики держа­ви є валютні інтервенції — операції Національного бан­ку на валютних ринках з купівлі-продажу національної грошової одиниці щодо провідних іноземних валют.

Метою валютних інтервенцій є зміна рівня відповідно­го валютного курсу, балансу активів і пасивів різних ва­лют. Щоб підвищити курс національної валюти НБУ пови­нен продавати іноземні валюти і скуповувати національну.

Для зниження курсу національної валюти здійснюють­ся протилежні дії.

Дисконтна політика — це зміна НБУ облікової ставки, у т. ч. з метою регулювання величини валютно­го курсу, шляхом впливу на вартість кредиту на вну­трішньому ринку.

Протекційні заходи — це заходи, спрямовані на за­хист власної економіки і, зокрема, національної валю­ти, шляхом валютних обмежень.

Валютні обмеження — це законодавча або адміні­стративна заборона чи регламентація операцій рези­дентів і нерезидентів з валютою. Видами валютних обме­жень є:

— валютна блокада;

— заборона вільної купівлі-продажу іноземної ва­люти;

— регулювання міжнародних платежів, руху капі­талів.