3. Цінні папери та їх основні характеристики

Згідно із Законом України "Про цінні папери і фон­дову біржу" до випуску та обігу в нашій державі допу­щені: акції, облігації, казначейські зобов'язання дер­жави, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати.

Акцією називається цінний папір без встановленого терміну обігу, що засвідчує часткову участь у статутно­му капіталі AT, дає право її власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів. Акції можуть бути іменними, на пред'явника, простими та привілейо­ваними.

В іменній акції зазначається ім'я особи, якій вона належить. Обіг іменної акції фіксується у реєстрі влас­ників іменних ЦП, що ведеться акціонерним товарист­вом або незалежним реєстратором.

Власником акцїї на пред'явника вважається кожна особа, яка володіє нею. У книзі реєстрації зазначається загальна кількість таких акцій.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також право на пріо­ритетну участь у розподілі майна AT у разі його ліквіда­ції. Привілейовані акції, як правило, випускаються з фік­сованим дивідендом. Виплата дивідендів здійснюється у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного AT прибутку у відповідному році.

Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і затверджує зобов'язан­ня відшкодувати йому номінальну вартість цього ЦП у передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка.

Чинне законодавство передбачає випуск облігацій двох видів: а) облігації внутрішніх державних та міс­цевих позик; б) облігації підприємств. Облігації під­приємств можуть бути випущені лише після реєстрації цього випуску в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Облігації не дають їх влас­никам права на участь в управлінні цими суб'єктами господарської діяльності.

Облігації можуть бути іменними, на пред'явника, відсотковими та безвідсотковими.

Казначейське зобов'язання — це цінний папір на пред'явника, який розміщується виключно на добро­вільних засадах серед населення, засвідчує внесення йо­го власником грошових коштів до бюджету і дає право на одержання фінансового доходу. Казначейські зобов'я­зання бувають:

— короткотермінові — терміном до 1 року;

— середньотермінові — терміном від 1 до 5 років;

— довготермінові — терміном від 5 до 10 років.

Рішення щодо випуску довготермінових і середньо-термінових казначейських зобов'язань ухвалює Кабінет Міністрів, а рішення щодо випуску короткотермінових казначейських зобов'язань —Міністерство фінансів.

Спеціальним видом казначейських ЦП є казначей­ські векселі. Казначейські векселі випускаються з век­сельними сумами 5 тис. грн та 10 тис. грн. Відсотки на век­сельну суму не нараховуються. Векселедавцем і платником за казначейськими векселями виступає Головне управ­ління Державного казначейства. Казначейські векселі видаються на пред'явника і термін платежу за ними не повинен перевищувати одного року.

Ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво бан­ку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення вста­новленого терміну депозиту і відсотків за ним. Ощадні сертифікати бувають:

— термінові (під певний договірний відсоток на ви­значений термін);

— до запитання;

— іменні;

— на пред'явника.

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумов­не грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику век­селя (векселедержателю). Векселі бувають прості та переказні. Простим визнається вексель, за яким зобо­в'язання безумовної сплати зазначеної в ньому суми грошей бере на себе особа, яка видала вексель (векселе­давець). Переказним визнається вексель, за яким зобо­в'язання сплати зазначеної в ньому суми покладається на третю особу.

Поряд з класичними видами ЦП в Україні одержали нормативне закріплення специфічні види фондових цінностей — приватизаційні папери та інвестиційні сертифікати.

Приватизаційні папери — це іменні ЦП, які не під­лягають вільному обігу, а їх продаж іншим особам вва­жається недійсним. Дивіденди і відсотки за привати­заційними паперами не нараховуються. Такі ЦП мо­жуть бути обміняні на документи, що засвідчують право власності на придбані об'єкти приватизації, особисто громадянами або через фінансових посередників (інве­стиційні фонди і компанії та довірчі товариства).

Інвестиційні сертифікати — це ЦП, які випуска­ються інвестиційними фондами або компаніями і нада­ють їхньому власникові право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника. Вони випускаються з метою залучення коштів інвесторів для здійснення спільного інвестування і не дають їхньому власникові права участі в управлінні юридичною особою, що випу­стила їх.

Інвестиційні фонди поділяються на закриті та відкриті.

Закриті фонди створюються на визначений термін і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифі­катів після закінчення терміну діяльності інвестицій­ного фонду.

Відкриті фонди створюються на невизначений тер­мін і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифі­катів у терміни, встановлені інвестиційною декларацією інвестиційного фонду.