4. Податкова система і принципи оподаткування

Проявом дії податкової політики, яка провадиться у тій чи іншій державі та формується відповідними дер­жавними структурами, є податкова система країни.

Податкова система — це сукупність загальнодер­жавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язко­вих платежів до бюджетів усіх рівнів, форм і методів їх запровадження, зміни, скасування, обчислення, сплати та стягнення, а також забезпечення відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування, орга­нізація роботи з податкового контролю.

В умовах розвинутих ринкових відносин податкова система є важливим елементом регулювання економіч­них і соціальних процесів у державі. Ефективність її функціонування визначається найрізноманітнішими факторами і, насамперед, економічним становищем, розкладом політичних сил, рівнем податкової культу­ри, досягненнями економічної науки тощо.

Розвиток системи оподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямих подат­ків залежно від економічних умов розвитку кожної держави.

Не менш важливою є структура податків. Вона по­стійно змінюється під впливом економічних, соціаль­них та політичних факторів. Загалом розвиткові сучас­них податкових систем закордонних країн притаманні такі риси:

— розширення оподаткування особистих доходів;

— модернізація податків на споживання;

— зменшення впливу податків на прибуток корпо­рацій;

— невпинне зростання відрахувань на соціальне стра­хування.

У складі податкової системи України, як і в більшості закордонних країн, переважають прямі податки. Про­відне місце в прямому оподаткуванні посідає прибутко­ве оподаткування (податок на прибуток підприємств та податок з доходів фізичних осіб). Серед непрямих по­датків домінуюча роль належить податку на додану вар­тість.

Динаміка структури податкової системи свідчить про нестабільність податкової політики в Україні. Зміни, що відбувались у податковій структурі України, вияви­лися неадекватними щодо умов перехідної економіки, створили значні податкові навантаження на суб'єктів господарювання, спричинили невиправдане вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби у кредитних ресурсах.

Негативно вплинули на результати господарської ді­яльності суб'єктів нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необгрун­тований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарю­вання. Усе це призвело до виникнення значного не­офіційного сектору економіки, до ухилень від оподат­кування та затримки податкових надходжень.

У проекті Податкового кодексу України запропоно­вано суттєво знизити ставки основних податків: подат­ку на прибуток підприємств — до 20 % , податку на до­дану вартість — до 17 % .

Незважаючи на різновиди податкових систем, існу­ють загальні принципи, які визначають науковий підхід щодо характеристики внутрішньої суті та суспільного призначення цього поняття.

Принципи оподаткування можна розділити на такі, що визначають справедливість податкової системи, і та­кі, що визначають її ефективність.

Наукова думка у сфері оподаткування найчастіше зосереджується на проблемі досягнення справедливого оподаткування в суспільстві. При цьому можливі два різних базових підходи, залежно від того, що покладе­но в основу запровадження та оцінки податку: плато­спроможність індивіда чи одержані вигоди.

Принцип платоспроможності стосується збирання надходжень до бюджету і зосереджений на розподіль­ній природі оподаткування. Цей принцип декларує, що тягар оподаткування повинен розподілятись згідно з платоспроможністю платника податку (обсягу доходу, споживання, вартості майна тощо). З принципом плато­спроможності пов'язані питання горизонтальної та вер­тикальної рівності в оподаткуванні. Горизонтальна рів­ність передбачає, що платники податку з однаковою платоспроможністю та податковою базою за доходом чи майном сплачують однакові суми податків упродовж певного періоду. Вертикальна рівність досягається у то­му разі, якщо платники податку з різною платоспро­можністю сплачують різні за обсягом суми податків, що диференціюються згідно з певними етичними принци­пами соціальної справедливості.

Принцип вигоди стосується видатків і визначає спра­ведливий спосіб оплати суспільних благ та послуг, які забезпечує уряд.

Принцип визначальної бази полягає в тому, що в ос­нову побудови певної податкової системи має бути по­кладена економічна доктрина держави. Визначивши власну економічну доктрину, держава розробляє стра­тегію і тактику досягнення поставленої мети.

Податкова система повинна бути не лише справедли­вою, а й ефективною. Звідси випливають два конкретні наслідки для податкової політики: по-перше, податки не повинні бути "надмірним тягарем" і, по-друге, ви­трати на податкову адміністрацію та збирання податків не повинні бути надто великими порівняно з отримани­ми надходженнями.

Література

Основна: 2, 3,4,7,11,13,16,17,18,19,21, 28, 29,35, 38, 39, 45, 46, 56.

Додаткова: 1, 23, 33, 42, 44, 47, 53, 54.