3. Податкова політика держави

Організація оподаткування має значний вплив на суспільне життя.

Податкова політика — це діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави.

Формуючи державні грошові фонди за рахунок по­датків і податкових платежів та запроваджуючи нові види та форми оподаткування, державні структури по­винні провадити таку податкову політику, яка опти­мально поєднує інтереси держави і платників податків.

Успішне провадження податкової політики можли­ве за умови наукового поєднання таких критеріїв:

— фіскальної достатності;

— економічної ефективності;

— соціальної справедливості;

— стабільності;

— гнучкості.

Критерій фіскальної достатності зводиться до того, що, здійснюючи податкову політику, треба забезпечити такий обсяг податкових надходжень, який є оптималь­но бажаним згідно з вимогами проголошеної економіч­ної доктрини. Досліджуючи значення цього критерію, можна помітити чітку пропорційну залежність між нор­мою оподаткування та обсягом податкових надходжень: чим вища норма оподаткування, тим більші обсяги по­даткових надходжень.

Залежність економічної ефективності діяльності суб'єктів господарювання від рівня оподаткування до­сліджується за допомогою аналізу обсягу чистого дохо­ду (прибутку) суб'єкта господарювання.

Математична функція залежності критерію економіч­ної ефективності від рівня оподаткування має вигляд:

ЧД = А₂/Т,

де А₂ — коефіцієнт залежності чистого доходу від рівня опо­даткування; Т — рівень оподаткування.

Суть критерію соціальної справедливості щодо вста­новлення рівня оподаткування визначається за двома аспектами:

— скорочення реальних доходів конкретних плат­ників унаслідок сплати податків та податкових платежів;

— повернення конкретним платникам частки номі­нальних доходів, перерозподілених за допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ (національна безпека, правопорядок, охорона здо­ров'я, освіта, благоустрій та інші трансфертні пла­тежі).

Важливого значення у проведенні оптимальної по­даткової політики в державі надається й критерію ста­більності. Жоден закон, навіть найкращий, не запра­цює на повну силу, якщо постійно приймати до нього поправки та зауваження. Стабільність податкової полі­тики передбачає незмінність правового регламентуван­ня справляння податків та зборів упродовж певного податкового періоду.

За допомогою цього критерію досягається два пози­тивних чинники:

— суб'єкти господарювання внаслідок існування ста­більного законодавства, що регламентує податкові взаємовідносини з державою, спроможні правиль­но обрати напрями фінансової стратегії та отрима­ти заплановані прибутки:

— покращується податкова робота як платників по­датків, так і органів державної податкової адміні­страції.

Критерій гнучкості передбачає, що внаслідок пев­них змін у соціально-економічній сфері суспільства тре­ба змінювати прийоми, методи та форми державного ре­гулювання економікою, зокрема, в сфері податків.

Критерій гнучкості діаметрально протилежний кри­терію стабільності. Критерій стабільності пов'язаний з податковою тактикою державного регулювання, що розробляється на певний проміжок часу, тоді як кри­терій гнучкості — з податковою стратегією. Оптималь­не врахування цих критеріїв забезпечує нормальні по­даткові взаємовідносини платників податку та держави.