2. Фінанси підприємств, які функціонують на комерційних засадах

Початкове формування фінансових ресурсів комер­ційних підприємств відбувається в момент заснування підприємства, коли створюється статутний фонд. Його джерелами в залежності від форм власності виступають: акціонерний капітал, пайові внески членів, довготер­міновий кредит, бюджетні кошти. Величина статутного капіталу свідчить про розмір грошових засобів — ос­новних і оборотних, які інвестовані у виробництво.

Матеріально-технічною основою процесу виробниц­тва є основні виробничі фонди. Зношена частина варто­сті основних засобів, перенесена на готову продукцію, поступово накопичується в амортизаційному фонді. У практиці господарювання застосовують різні методи нарахування амортизації: лінійний, регресивний та при­скореної амортизації. Кошти амортизаційного фонду ви­користовуються на повне відновлення основних фондів, що забезпечується капітальними вкладеннями.

Оскільки розширене відтворення передбачає оновлен­ня основних фондів у розмірах, які перевищують нара­ховану суму зносу, для фінансування капітальних вкла­день, окрім амортизації, залучаються також інші дже­рела фінансових ресурсів: прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства; фінансові ресурси, за­лучені від розміщення акцій; пайовий капітал; довго­термінові кредити комерційних банків; придбання ос­новних фондів на основі фінансового лізингу; інвести­ційний податковий кредит; цільові субсидії; бюджетні асигнування та кошти державних цільових фондів (за рішенням уряду).

Для виробництва продукції підприємству, поряд із основними фондами, потрібні й оборотні кошти. Части­на оборотних коштів авансується у сферу виробництва і формує оборотні виробничі фонди, інша частина пере­буває в обігу і формує фонди обігу.

Джерелами створення оборотних коштів можуть бути:

— власні кошти (чистий прибуток підприємства);

— залучені кошти (кредиторська заборгованість);

• позикові кошти (короткотермінові кредити банків).

У комерційному підприємстві прибуток є основним узагальнюючим показником діяльності, а також дже­релом задоволення відповідних потреб підприємства.

Виділяють такі основні принципи розподілу при­бутку:

—- першочергове виконання фінансових зобов'язань перед державою;

— максимальне забезпечення за рахунок прибутку потреб розширеного виробництва;

— використання прибутку на матеріальне стимулю­вання працівників;

— спрямування прибутку на соціально-культурні по­треби.

У розподілі прибутку підприємницьких структур можна виділити два етапи.

Розподіл загального прибутку підприємства. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підпри­ємство. При цьому державою регламентуються подат­ки з відповідними пільгами та санкціями.

Розподіл і використання прибутку, що залишаєть­ся в розпорядженні підприємства після здійснення пла­тежів до бюджету. На цьому етапі розподіл прибутку може відбуватися через попереднє формування цільо­вих грошових фондів або спрямуванням коштів безпо­середньо на фінансування витрат.