3.4. Фонд соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві

Фонд соціального страхування від нещасних випад­ків на виробництві створений з метою запровадження профілактичних заходів з охорони праці, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків, відшкодування їм завданої ма­теріальної та моральної шкоди.

Нарахування коштів до цього фонду здійснюється на основі страхового тарифу та фактичних витрат на оплату праці. Страхові тарифи диференційовані за групами галузей економіки залежно від класу професійного ри­зику виробництва. При цьому Фонд зобов'язаний пові­домляти страхувальнику умовний клас професійного ризику його підприємства і відповідний тариф. Усі га­лузі поділені на 67 класів професійного ризику вироб­ництва, і страховий тариф коливається від 0,2 до 13,8 %.

Страхові виплати здійснюються у разі настання стра­хового випадку (професійні захворювання, смерть по­терпілого внаслідок нещасного випадку, нещасний ви­падок, що завдав шкоди здоров'ю).

Ступінь втрати працездатності у разі нещасного ви­падку на виробництві визначає медико-соціальна екс­пертна комісія.

4. Фінансове забезпечення відтворювального процесу

Фінансове забезпечення відтворювального проце­су — це покриття відтворювальних витрат за рахунок фінансових ресурсів, які акумулюються господарюючи­ми суб'єктами і державою.

Обсяг і структура фінансових ресурсів безпосередньо пов'язані з рівнем розвитку виробництва та його ефек­тивністю. Що більші масштаби виробництва і вища його ефективність, то більші, за інших рівних умов, обсяги мобілізованих фінансових коштів. Своєю чергою, вели­чина фінансових ресурсів, які інвестуються у виробниц­тво, — важлива передумова для його росту та вдоскона­лення.

Фінансові ресурси необхідні, насамперед, суб'єктам господарювання. З них формуються децентралізовані фінансові ресурси, які скеровують на капітальні вкладення, збільшення оборотних коштів, фінансування науково-технічних досягнень, проведення природоохо­ронних заходів, забезпечення потреб суспільного харак­теру. Отже, децентралізовані фонди забезпечують гро­шовими коштами відтворювальний процес на мікрорівні.

Фінансове забезпечення відтворювальних витрат здійснюється в трьох формах:

а) самофінансування;

б) кредитування;

в) державного фінансування.

Самофінансування базується на використанні влас­них фінансових ресурсів суб'єктів господарювання. Як­що власних коштів недостатньо, підприємство може або скоротити деякі свої витрати, або використати залучені кошти, отримані за рахунок операцій з цінними папе­рами.

Кредитування — це такий спосіб фінансового забез­печення відтворювальних витрат, за якого витрати су­б'єктів господарювання покриваються за рахунок позик банку, наданих на умовах терміновості, сплачуваності та повернення.

Державне фінансування здійснюється за рахунок коштів бюджетних та позабюджетних фондів і не потре­бує повернення. За допомогою такого фінансування держава цілеспрямовано перерозподіляє фінансові ре­сурси між виробничою та невиробничою сферами, галу­зями економіки.

На практиці всі перераховані форми фінансового за­безпечення відтворювального процесу можуть застосо­вуватись одночасно. Основне — у певний час забезпечи­ти оптимальне співвідношення між ними.

Одним із методів впливу держави на відтворюваль­ний процес є фінансове стимулювання. До фінансових стимулів належать організаційні форми фінансових від­носин, за допомогою яких можна впливати на матері­альні інтереси суб'єктів господарювання.

До складу фінансових стимулів розвитку виробниц­тва і підвищення його ефективності відносять:

— ефективні напрями інвестування фінансових ре­сурсів;

— заохочувальні фонди;

— бюджетні методи інтенсифікації виробництва;

— спеціальні фінансові пільги і санкції.

Можна виділити три основні напрями інвестування фінансових ресурсів:

1) фінансування технічного переозброєння підпри­ємств;

2) фінансування витрат, пов'язаних із відтворенням робочої сили, професійною підготовкою кадрів, підви­щенням їхньої кваліфікації;

3) послідовна реалізація програм, спрямованих на за­безпечення зрушень у галузевій та територіальній струк­турах суспільного виробництва.

Спеціальні заохочувальні фонди формуються на під­приємствах з метою орієнтувати працівників на поліп­шення кінцевих результатів діяльності, ріст виробниц­тва і підвищення його ефективності.

Важливу роль у розвитку виробництва відіграють бюджетні стимули: система платежів підприємства до бюджету та система бюджетного фінансування.

Література

Основна: 8, 9, 10, 12, 15, 28, 35, 42, 43, 46.

Додаткова: 1,19, 23, ЗО, 40, 51, 53.

Тематичний перелік запитань для

самостійного вивчення дисципліни

1. Фінансові резерви: призначення, класифікація, методи формування.

2. Джерела формування та напрями використання фінансових ресурсів держави.

3. Державні цільові фонди.

Література

Основна: 8, 9, 10,12,15, 28, 42, 46.

Додаткова: 1,19, 23, ЗО, 35, 40, 43, 51.

Тематика рефератів

1. Роль цільових державних фондів у забезпеченні соціального захисту населення.

2. Роль і значення цільових державних фондів у здійс­ненні структурної перебудови економіки.

3. Фінансові ресурси державної служби зайнятості.

4. Розвиток і вдосконалення соціального страхуван­ня в умовах формування фінансового механізму ринко­вого типу.

Тестові завдання