Органи місцевого самоврядування:

Суб’єкт – місцеві ради, їх виконавчі органи, створювані ОМС контрольні комісії.

Об’єкти – підприємства, установи, організації, що сплачують платежі до місцевого бюджету, отримують і використовують його кошти, управляють комунальним майном, або якщо майно перебуває у них у повному господарському віданні.

Матеріальні об’єкти правовідносин у сфері муніципальних фінансів: а) бюджети ОМС, зокрема спеціальні бюджетні фонди цільового призначення, б) позабюджетні фонди, в) фонди коштів комунальних підприємств, установ, організацій, комунальних банків, г) фінанси органів самоорганізації населення.

К-я України – ч. 1, 3 ст. 142 (матеріальна і фінансова основа; д-ва фінансово підтримує МС), ч. 1, 2 ст. 143 (повноваження громад і рад + контроль), ч. 3 ст. 143 (можливість держави делегувати свої повноваження).

4. Основи правового статусу Мiнiстерства фiнансiв України.

Конституція України, Укази ПУ: «Про положення про Мінфін України», «Питання Міністерства фінансів України».

Призначення Міністра фінансів: ч. 4 ст. 114 КУ (ПУ за поданням Прем’єр-міністра України).

Указ Президента України.

П. 1: є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації:

державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики,

політики у сфері державного фінансового контролю,

казначейського обслуговування бюджетних коштів,

бухгалтерського обліку,

випуску і проведення лотерей,

організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності,

видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку,

у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

П. 3. Основними завданнями Мінфіну України є:

1.формування і забезпечення у межах повноважень реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, координації та спрямовування діяльності органів виконавчої влади, уповноважених на проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

2.забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;

3.здійснення заходів із підвищення ефективності управління державними фінансами;

4.проведення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу фінансово-економічного стану держави, перспектив її дальшого розвитку;

5.розроблення разом з іншими центральними органами виконавчої влади проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, розроблення проекту закону про Державний бюджет України;

6.організація роботи, пов'язаної зі складанням та управлінням виконання Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;

Правовий статус Рахункової палати.

Конституція України, ЗУ «Про Рахункову палату», Стандарт Рахункової палати «Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів», Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про Рахункову палату Верховної Ради України» (справа про Рахункову палату) від 23 грудня 1997 року.

Конституція України:

ст. 85 (п. 16) – повноваження ВРУ – призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів РП;

ст. 98 – контроль за використанням (але вже не надходженням) коштів ДБУ від імені ВРУ.

ЗУ «Про Рахункову палату»:

завдання РП:

організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;

склад:

голова Рахункової палати та члени Рахункової палати: Перший заступник і заступник Голови, головні контролери та Секретар Рахункової палати;

для здійснення своєї діяльності Рахункова палата має апарат.

керівні органи:

для розгляду питань планування і організації роботи Рахункової палати, та ін. питань, що є її завд. створюється Колегія Рахункової палати.

до складу Колегії Рахункової палати входять Голова Рахункової палати, Перший заступник і заступник Голови, а також головні контролери – керівники департаментів Рахункової палати, Секретар Рахункової палати.

ст. 10 – вимоги до Голови, Першого заступника і заступника;

Департаменти, управління, територіальні управління (веб-сайт РП)

Правове положення Державного казначейства України.

Указ ПУ «Про положення про ДКС України», Постанова КМУ «Питання державного казначейства України».

Указ ПУ:

загальний правовий статус:

ЦОВВ діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України;

утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

основні завдання ДКС:

внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

п. 10 – очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра фінансів, та звільняє з посади Президент України.

Правова природа і статус Національного банку Україні (гарантії незалежності Національного банку України)

Правове регулювання: Конституція України, ЗУ «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України».

К-я України:

ст. 99 – забезпечення стабільності грошової одиниці – основна функція НБУ;

ст. 100 – Рада НБУ: основні засади грошово-кредитної політики та контроль за її проведенням.

ЗУ «Про банки і банківську діяльність»:

ч. 1 ст. 4 – банківська система України складається з НБУ та інших банків, а також філій іноземних банків;

ч. 5 ст. 4 – здійснює регулювання та банківський нагляд.

ст. 6 – основна функція – забезпечення стабільності грошової одиниці України, реалізується через (важливим є порядок – кожна наступна функція лише за умов виконання наступних):

1.пріоритет у досягненні та підтримці цінової стабільності в державі

2.сприяння стабільності банківської системи;

3.сприяння додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримання економічної політики Кабінету Міністрів України

Склад і структура – ЗУ «Про НБУ»:

ст. 18 – Голова НБУ: ВРУ за поданням ПУ на 7 років;

Керівні органи – Рада і Правління НБУ, їх основні функції:

1.до складу Ради НБУ входять члени Ради НБУ, призначені ПУ та ВРУ (по 7 членів на 7 років). Голова НБУ, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням ПУ, входить до складу Ради за посадою (ст. 10);

- основними завданнями Ради НБУ є розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за проведенням грошово-кредитної політики (ст. 8);

2.Правління Національного банку складається з одинадцяти осіб: Голови НБУ, заступників Голови НБУ та керівників структурних підрозділів НБУ, що забезпечують виконання Національним банком основної функції;

- забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує виконання основної та інших функцій відповідно НБУ та здійснює управління діяльністю НБУ.

Гарантії незалежності.

«Про банки і банківську діяльність»:

ч. 3 ст. 5 – НБУ не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями НБУ, якщо інше не передбачено законом або договором.

«Про НБУ»:

ст. 4 (Економічна самостійність):

1.є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів чи ДБУ;

2.є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні;

3.не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

4.не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання;

5.може відкривати установи, філії та представництва.

Стаття 53. (Гарантії невтручання):

1.не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень НБУ, Ради НБУ, Правління НБУ, службовців НБУ;

2.НБУ подає звітність та надає інформацію органам державної влади та іншим державним органам у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом;

3.законодавче регулювання питань, пов'язаних з виконанням НБУ своїх функцій, здійснюється шляхом внесення змін до цього Закону.

Правовий статус органів Державної податкової служби України.

ч. 3 п. 1 Указу ПУ (завдання):

входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері.

ЗУ «Про ДПС України» (+ пп. 3, 4, 5 Указу ПУ – дещо інші завдання):

ст. 2 – завдання:

1.здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі – податки, інші платежі);

2.внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

3.прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

4.формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб;

5.надання податкових консультацій;

6.запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Утворення, склад, структура

ЗУ «Про державну податкову службу України» (ті ж самі положення дублюються чи уточнюються в Указі ПУ):

ст. 1 – система:

1.Державна податкова адміністрація України,

2.спеціалізовані державні податкові інспекції,

3.державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,

4.державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі – податкова міліція).

ст. 5 – керівництво:

ДПС України очолює Голова ДПА України, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посади ПУ.

Податкова міліція та її завдання

Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є:

1.запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

2.розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

3.запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

4.забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Правовий статус Державної митної служби

Відповідно до ПКУ: 14.1.113. митні платежі – податки… контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

МКУ: Стаття 12.

Митна служба України – це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи (ДМС України), регіональні митниці, митниці.

Ст. 13 – Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи (ДМС України) утворюється, реорганізовується та ліквідовується Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України в порядку, встановленому Конституцією України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи спрямовує, координує та контролює…, видає накази, організує та контролює їх виконання.

Спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи підпорядковані регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.

Крім того: у межах митниці – митний пост, та митні лабораторії, митна варта.

Правовий статус органів Державної фінансової інспекції України.

Склад, структура, утворення.

Указ ПУ:

п. 1 – ДФІ України є ЦОВВ, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра фінансів України;

п. 3. – основними завданнями ДФІ України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування;

пп. 4-6 – завдання, функції, права й обов’язки;

п. 7 – ДФІ здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах;

п. 10 – ДФІ України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра фінансів, та звільняє з посади ПУ.

ЗУ «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»:

ст. 2 – основні завдання – здійснення державного фінансового контролю:

1.за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів,

2.правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань,

3.ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно,

4.виконанням місцевих бюджетів,

5.розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Правовий статус Державної служби фінансового моніторингу України

ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»

ст. 1 ч. 5 – фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу;

ч. 7 державний фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами державного фінансового моніторингу, спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму:

включає:

державний фінансовий моніторинг Спеціально уповноваженого органу – сукупність заходів із збору, обробки та аналізу зазначеним органом інформації про фінансові операції, що подається суб'єктами первинного і державного фінансового моніторингу та іншими державними органами, відповідними органами іноземних держав, а також заходів з перевірки такої інформації згідно із законодавством України.

суб'єктами державного фінансового моніторингу є:

Національний банк України, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство транспорту та зв'язку України, Міністерство економіки України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

Указ ПУ:

п. 1 – ДСФМ України є ЦОВВ, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра фінансів України;

п. 10 – ДСФМ України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра фінансів, та звільняє ПУ.

п. 1 – ДСФМ України … утворюється для реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

п. 3. основні завдання ДФМ України:

1.реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також внесення пропозицій щодо її формування;

2.збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму;

3.створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Правовий статус Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Загальні організаційні положення

ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінпослуг»

фінансова послуга – операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

п. 6 до ринків фінансових послуг належать – професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів;

ст. 21 (органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг:

1.щодо ринку банківських послуг – НБУ;

2.щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

3.щодо інших ринків фінансових послуг – національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

4.Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

ст. 22 (співпраця та координація діяльності між органами, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг):

1.своєчасно повідомляють один одному про будь-які спостереження та висновки,

2.мають право на доступ до інформаційних баз даних одне одного,

3.Голова державного органу, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, або уповноважена ним особа беруть участь у роботі інших органів… з правом дорадчого голосу, коли на них обговорюються питання нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг,

4.зобов'язані проводити спільні оперативні наради не рідше одного разу в квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів.

Організація ДКРРФП та завдання

ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінпослуг»

п. 1 – є державним колегіальним органом, підпорядкованим ПУ, підзвітним ВРУ;

п. 2 – не може бути учасником фінансових ринків як емітент облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик або здійснювати будь-яку іншу діяльність на фінансових ринках;

п. 3 – як колегіальний орган утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії; призначаються на посади та звільняються з посад ПУ шляхом видання відповідного указу;

п. 5 – термін повноважень Голови та члена національної комісії – шість років; одна й та ж особа не може бути Головою та/або членом – більше двох термінів підряд.

ст. 27 (основні завдання):

п. 1 – розробка стратегії і реалізації розвитку та вирішення системних питань функціонування ринків фінансових послуг;

п. 2 – здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства;

п. 3 – захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства;

п. 4 – узагальнення практики застосування законодавства України;

ст. 34 – ДКРРФП видає ліцензії для здійснення фінансовими установами:

страхової діяльності;

діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;

надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Територіальні управління Держфінпослуг (Територіальне управління Львівської, Закарпатської та Волинської областей) – Розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження Загального положення про територіальне управління Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг».

Правовий статус Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінпослуг»

органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг:

щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

Указ ПУ від 1995 року – утворення НКЦПФР як ЦОВВ та відповідних територіальних відділень й засади фінансування.

Указ ПУ від 1997 року – вирішення організаційних питань зі створення НКЦПФР КМУ та сприяння місцевих держадміністрацій й ОМС.

ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів та фондового ринку»:

ст. 4 – обов’язкове ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів НКЦПФР;

ст. 4-1 – визнання рейтингових агентств та міжнародних рейтингових агентств НКЦПФР;

ст. 5 – державне регулювання ринку цінних паперів – НКЦПФР; та створення Координаційної ради за поданням та за керівництвом Голови НКЦПФР – для координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів;