10. (22). Орендна плата

1. Підставою для нарахування орендної плати є договір оренди такої земельної ділянки

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

3. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

4. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

5. Розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

1) не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

2) не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельних ділянок, наданих в оренду;

3) може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у цьому підпункті, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

6. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів здійснюється відповідно до вимог статей 19-21 цього Розділу.

11. (23). Індексація нормативної грошової оцінки земель

1. Нормативна грошова оцінка земель щороку станом на 1 січня поточного року уточнюється на коефіцієнт індексації.

2. Починаючи з 2007 року коефіцієнт щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок визначається за формулою:

Кі = Кіп х ( [І - 10]:100),

де І - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація;

Кіп – добуток коефіцієнтів індексації за попередні роки.

3. Станом на 1 січня 2010 року до нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, земель населених пунктів, та інших земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів залежно від року проведення оцінки застосовується коефіцієнт 3,2, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації: за 1996 рік – 1,703; 1997 рік – 1,059; 1998 рік – 1,006; 1999 рік – 1,127; 2000 рік – 1,182; 2001 рік – 1,02; 2005 рік – 1,035; 2007 рік – 1,028; 2008 рік – 1,152 та за 2009 рік - 1059.

24. Індексація ставок податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено

1. Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, щороку станом на 1 січня уточнюються на коефіцієнт індексації.

2. Під час проведення індексації базовими вважаються ставки податку, встановлені пунктом 8.1 статті 8 цього розділу, які індексуються починаючи з 2008 року станом на 1 січня відповідного року на коефіцієнт індексації за формулою, визначеною у пункті 23.3 статті 23 цього розділу.

3. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за поданою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі статистики інформацією про середньорічний індекс інфляції, визначає величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель та коефіцієнтів індексації базових ставок податку, встановлених пунктом 8.1 статті 8 цього розділу, і не пізніше 15 січня відповідного року інформує центральний орган державної податкової служби і власників земельних ділянок та землекористувачів про коефіцієнти індексації.

10