Тема 2. Організація податкової системи

Навчальна мета: Охарактеризувати методи формування доходів держави. Висвітлити роль податкових платежів у формуванні бюджетних надходжень та суть податкової системи.

Матеріально-технічне забезпечення: таблиці, графіки, схеми, першоджерела.

Джерела і література:

ПЛАН

1. Методи формування доходів держави.

2. Поняття податкової системи.

3. Склад і структура доходів бюджету.

4. Податкові системи інших держав.

1. Методи формування доходів держави.

Перш ніж дати визначення поняттю податкова система і розглянути основи її побудови, слід звернути увагу на те, що державні доходи можуть формуватись різними методами, серед яких саме податковий має найбільше бюджетне значення. Відповідно до бюджетної класифікації в Україні доходи бюджету поділяють на: податкові, неподаткові, доходи від операцій з капіталом, трансферти. В окрему групу були виділені надходження до державних цільових фондах, оскільки лише деякі з них обліковуються на рахунках бюджету.

До податкових доходів було віднесено передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Таким чином, до цієї групи попали як власне податки, так і обов’язкові платежі, що мають еквівалентний характер (платежі за ресурси), а також збори, що мають цільове призначення (наприклад, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства).

Неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; 3) надходження від штрафів та фінансових санкцій; 4) інші неподаткові надходження. До доходів від операцій з капіталом віднесено кошти, які отримує держава від продажу землі, майна та нематеріальних активів, що належать державі. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади (тобто перерозподіл бюджетних коштів між різними суб’єктами бюджетної системи в межах України), інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

За недостатністю коштів, які отримує держава за рахунок вищеназваних доходів, для фінансування видатків можуть використовуватися грошова емісія або залучатись запозичені кошти.

Грошова емісія як метод фінансування бюджетного дефіциту застосовується лише в країнах з нерозвинутим ринком цінних паперів, або в умовах недовіри населення до діючого уряду, який не несе відповідальності за запозичені кошти. Наслідком емісії є інфляція, яка негативно впливає на процеси відтворення основного капіталу та життєвий рівень населення, оскільки знецінює оборотні кошти, накопичення для реконструкції та модернізації підприємств, грошові заощадження населення.

Запозичення коштів у фізичних і юридичних осіб державою відбувається у формі випуску державних позик, розміщення державних цінних паперів або кредитів. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок запозичених коштів не має таких інфляційних наслідків, як грошова емісія, оскільки не відбувається зростання грошової маси: на державні потреби витрачаються запозичені тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб. Але при досягненні державними позиками значного розміру вони можуть негативно впливати на обсяги інвестицій, а також сприяти збільшенню податкового навантаження у майбутньому для їх погашення.