Питання для самоперевірку

1. Дайте визначення , що таке силосування і силосна споруда.

2. Види силосних споруд.

3. Вимоги до силосних споруд.

Література Л.12. ст. 312-315; Л.16.ст.196-197.

Тема 4.1. Силосні та сінажні споруди. Лекція 2

Питання

1.Силосні і сінажні траншеї наземні, напівзаглиблені і заглиблені, їх конструктивне рішення.

2. Силосні і сінажні башти. Поняття про “дихальну систему”.

Силосні (сінажні) траншеї є дешевими і відносно простими по своєму улаштуванню і експлуатації спорудами. Траншеї проектують прямокутної форми в плані з поздовжніми стінами і днищем з твердим покриттям.

Ширину траншей звичайно приймають 6; 12 і 18м, а довжину - в залежності від потрібної місткості, але також кратною 6м. Мінімальну довжину траншей приймають не менше двократної її ширини.

Траншеї розміщують на ділянці рядами, паралельно одну до другої. Відстань між траншеями залежить від виду ґрунту, висоти обвалування і габаритів транспортних засобів, які застосовуються при завантаженні і розвантаженні силосу і сінажу. Застосовують також блоковані траншеї.

Наземні траншеї – найбільш поширений тип силосних споруд. Вони мають ряд переваг в порівнянні з напівзаглибленими і заглибленими. Їх можна будувати при будь - яких ґрунтових умовах, в тому числі з дуже високим рівнем ґрунтових вод, об’єм земляних робіт буде найменшим, спрощується вивантаження кормів з сховища, відпадає необхідність в спеціальних підземних спорудах для відведення силосного соку і атмосферних вод для відведення силосного соку і атмосферних вод. В наземних траншеях можна організувати самогодівлю тварин.

Стіни надземних траншей виконують вертикальними або з нахилом від вертикалі на зовнішній бік не більше 1:10 ( відношення горизонтальної проекції до висоти). Рівень днища наземних траншей повинен бути вище рівня землі на 0,15...0,2м і мати нахил 0,01 від середини траншеї до пандусів або приямків для збирання силосного соку. Нахил зовнішніх в’їздних пандусів, що робляться по торцям, приймається не більше 1:5. Після закладки силосу торці траншей закривають дерев’яними щитами , тюками соломи і. т. п.

Стіни надземних траншей роблять стаціонарними і в окремих випадках збірно-розбірної конструкції. По конструкції стіни наземних траншей бувають із збірного залізобетону, бетону, каміння і цегли.

Для будівництва траншей із збірного залізобетону застосовують залізобетонні елементи двох типорозмірів: плоскі плити розміром 1500х3000мм і трикутні контрфорси, які ставлять на фундаментні плити з кроком 3м.

Також можуть застосуватись Т- подібні блоки СБТ розмірами 1700х3700мм.

Конструкція наземних силосних траншей

а - із збірних залізобетонних плит і контрфорсів; б – із збірних залізобетонних блоків таврового перерізу;

1 - залізобетонна плита; 2 - залізобетонний контрфорс; 3 - пісок; 4 – бетонне днище; 5 - залізобетонний блок СБТ; 6 – вимощення.

Для улаштування стін траншей може застосуватись бутовий камінь марки не нижче 150 з виконанням кладки на цементному розчині марки 50. Стіни траншей виконують також з гарно випаленої цегли марки 100 на цементно - вапняному розчині марки 50. Стіни з цегли роблять товщиною 250...380мм, а з бутового каменю - товщиною 400мм зверху і 600 – знизу. Для більшої стійкості їх посилюють контрфорсами, кладка яких ведеться одночасно з кладкою стіни.

Відстань між контрфорсами 3...4м.