7. Особливості юсз, передбаченого ст. 113 кк

ЮСЗ диверсії також, як і ЮСЗ, передбачені ч. 1 ст. 109 та ст. 110 КК, побудований на основі конструкції „дії, вчинені з метою...”. Відтак для кваліфікації злочину цього виду актуальними є правила, наведені у питанні 2 цієї лекції, в т.ч. й щодо особливостей кваліфікації випадків, коли мета диверсії була реалізована (відповідний „результат” реально настав). Наприклад: якщо внаслідок вчинення диверсії було завдано ТТУ багатьом особам – дії суб’єкта кваліфікуються за ст. 113 КК без інкримінування ст. 121 КК, а якщо внаслідок диверсії загинуло декілька осіб – поведінка суб’єкта кваліфікується за сукупністю злочинів передбачених ст. 113, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК.

Звернути увагу – вжите у ст. 113 формулювання “…спрямовані на…” може тлумачитися не однозначно: а) як додаткова характеристика мети; б) як характеристика змісту діяння. Другий варіант видається більш коректним, оскільки „спрямованість” з огляду на семантичне значення цього слова є властивістю самої поведінки особи, а не просто її наміром, що існує в її психіці. Таким чином, дія у складі диверсії повинна бути об’єктивна (а не лише в уяві винного) спрямована на обумовлений в кримінальному законі „результат”, бути такою, що може призвести до нього. Разом з тим, законодавчі формулювання, вжиті після слів „...спрямовані на...”, а саме – „масове знищення людей”, „заподіяння ТТУ” та інші, - в жодному разі не повинні розгладитись як характеристика наслідків злочину.

Ознака “масове отруєння” – фактично має більш спеціальний характер порівняно з ознакою “масове знищення людей”, а тому, при написанні ЮФО фіксуватися має перша з названих ознак.

Якщо відповідні дії, передбачені на рівні ст. 113 КК, є проявом допомоги іноземній державі, дії суб’єкта кваліфікуються додатково ще й за ч. 1 ст. 111 КК.

ЮСЗ диверсії необхідно відмежовувати від ЮСЗ терористичного акту ч. 1 ст. 258 (в першу чергу – за змістом мети). Певну проблему при кваліфікації злочинів можуть становити випадки, коли вчинення певних дій супроводжується як метою, зазначеною в ст. 113, так і метою, зазначеною в ч. 1 ст. 258 КК.

Очевидно, можливі два підходи до оцінки таких ситуацій:

а) вирішити питання про пріоритетність для суб’єкта тієї або іншої мети і з урахуванням цього інкримінувати йому або ст. 113, або ч. 1 ст. 258 КК (в даному разі кваліфікація здійснюється за аналогією з т.зв. „конкуренції мотивів” – див. детальніше Тему 3);

б) кваліфікувати дії суб’єкта за сукупністю злочинів.

Перший підхід виглядає більш глибоким, але при вирішені навчальних задач та завдань слід все ж орієнтуватись на другий підхід.