
- •Наукова мова як комунікативний феномен
- •1.2. Сутність та особливості наукового стилю української мови
- •Функціональні стилі
- •Загальна характеристика наукового стилю мовлення
- •Підстилі наукового стилю та їх жанрові різновиди
- •Навчальна програма сучасної української літературної мови
- •1.3. Особливості усного
- •Порівняльна характеристика усного і писемного мовлення
- •Епітети до термінів
- •Уживання слів у наукових текстах (за о. Сербенською)
- •Типові мовні звороти
- •Уживання іменників у наукових текстах
- •Власні назви із закінченнями -а, -у
- •Уживання прикметників у наукових текстах
- •Використання числівників у наукових текстах
- •Дієслівні конструкції у наукових текстах
- •Уживання дієприкметників у наукових текстах
- •Дієприслівникові відповідники до російських іменниково-прийменникових сполук
- •Уживання дієприслівників у наукових текстах
- •Уживання сполучників у наукових текстах
- •Уживання прийменників у наукових текстах
- •1.4. Лексикографічна компетенція як показник мовної культури науковця
Типові мовні звороти
Російський вислів |
Український вислів |
Служить примером |
Бути за приклад |
Принимать решение |
Вирішувати, ухвалювати |
Подводить итоги |
Підбивати підсумки |
Подвергать сомнению |
Висловлювати сумнів |
Оказывать воздействие |
Впливати |
Производить впечатление |
Вражати |
З огляду на функціональні особливості термінологічні словосполучення, як зазначає Лариса Скрипник, варто розглядати як фразеологічні одиниці у системі термінології. Тому спеціальні фразеологічні словники фіксують
лише ті термінологічні словосполучення, які розвинули переносне значення і які вживають із цим значенням у загальнонаціональній мові (лакмусовий папір, рушійна сила, легка промисловість, майнове право).
Морфологія наукового мовлення. Морфологічні форми (вживання частин мови) наукового стилю є суворо нормативними. Це виявляється у певній обмеженості у використанні одних граматичних форм і частій повторюваності інших. У науковій мові, зокрема, переважають іменники, дієслова, прикметники і меншою мірою займенники, частки. Співвідношення частин мови в тексті залежить від належності до одного з типів мови — розповіді, опису, міркування.
Так, морфологічні норми регулюють уживання форм слів, морфем, відхилення від яких призводить до морфологічних помилок:
неправильне утворення відмінкових форм іменників, прикметників, числівників, займенників (писати лист замість писати листа, семи експертами замість сімома (сьома) експертами);
неправильне визначення граматичного роду іменників (солідна рукопись (ж. р.) замість ґрунтовний рукопис (ч. р.), кандидатська степень (ж. р.) замість кандидатський ступінь (ч. р.), ваша підпись (ж. р.) замість ваш підпис (ч. р.));
неправильне утворення ступенів порівняння прикметників і прислівників (більш складніша ситуація замість більш складна ситуація, найбільш ефективніше замість найбільш ефективно);
неправильна словозміна числівників (від п'яти-десяти до шестидесяти відсотків замість від п'ятдесяти до шістдесяти відсотків); порушення закономірностей сполучуваності дробових числівників з іменниками (отримали 5,2 бали замість отримали 5,2 бала);
відхилення від морфологічних норм у межах лексико-граматичного класу займенників (саме завдяки ньому замість саме завдяки йому);
порушення категорій стану, особи дієслів (вибачаюся замість вибачте, хотять замість хочуть); неправильне утворення дієслівних форм (говорючи, починаючий дослідник замість говорячи, дослідник-початківець) тощо.
Іменник. Найбільш поширені в наукових текстах — іменники з абстрактним значенням і віддієслівні іменники (вивчення, застосування, узагальнення, дослідження).
У наукових текстах важливо уникати мовних недоліків, що виникають унаслідок калькування з російської мови (табл. 1.10)
Таблиця 1.10