Розгром військ Врангеля

З квітня 1920 р. — головнокомандувачем Добро­вольчою армією став П. Врангель, який запропону­вав низку заходів для забезпечення підтримки насе­лення у боротьбі з більшовиками:

• розробка «Закону про землю» (частина поміщиць­ких земель передавалася селянам за викуп);

• видання «Закону про волосні земства та сільські общини» (такі органи селянського самовряду­вання повинні були замінити сільські ради);

• надання обласної автономії козацьким землям;

• розробка нового фабричного законодавства, яке б реально захищало права робітників.

10 вересня 1920 р. — зустріч делегації УНР із П. Врангелем з метою визнання незалежності Укра­їни та координації дій проти більшовиків. Обіцянка Врангеля «політично порозумітися з Україною» не була реалізована через наступ Червоної армії.

7—12 листопада 1920 р.— форсування Червоною армією Сивашу, взяття Перекопських і Чонгарських укріплень.

17 листопада 1920 р. — остаточне звільнення Кри­му від військ П. Врангеля.

Махновський рух

Основні етапи махновського руху

Літо—осінь 1918 р. — селянські повстання про­ти гетьманату П. Скоропадського. Організація пов­станських загонів Н. Махна.

Початок 1919 р. — боротьба разом із Червоною ар­мією проти Директорії. Переформування його повстан­ських загонів у 3-тю бригаду Задніпровської дивізії.

Весна—осінь 1919 р. — боротьба з білогвардійця­ми; розрив із більшовиками; організація повстансь­ких загонів у тилу денікінців, які завдали величез­ної шкоди військам А. Денікіна, руйнуючи їхні тили й відтягуючи на себе значні сили.

Вересень—листопад 1920 р. — підписання у Старобільську угоди, згідно з якою Н. Махно обіцяв припинити збройну боротьбу проти радянської влади. Спільна з Червоною армією боротьба проти П. Врангеля.Листопад—грудень 1920 р. — боротьба радянсь­кої влади проти махновців, остаточний розгром мах­новського руху

Українська рср в умовах Нової економічної політики(1921 – 1928 рр.)

економічна політика (неп)— економічна політика більшовиків в Україні в 1921-1928 рр., що прийшла зміну політиці «воєнного комунізму» та базувалася на впровадженні елементів ринкової економіки.

Причини переходу до непу:

— глибока економічна криза як наслідок громадян­ської війни та політики «воєнного комунізму» (розру­ха, закриття підприємств, падіння виробництва про­мислової й сільськогосподарської продукції тощо);

• політична криза (масовий опір політиці більшо­виків — селянські повстання, страйки робітників, виступи в армії, на флоті);

• спад революційної хвилі на Заході, відкладення ідеї «світової соціалістичної революції»;

• початок реалізації плану ГОЕЛРО (Державна комісія з електрифікації Росії), який передбачав будівництво електростанцій, заводів в Україні (ре­алізація цього плану вимагала надмірної витрати матеріальних ресурсів).

Березень 1921 р. — рішення X з'їзду РКП(б) про перехід до нової економічної політики (непу).

Основні заходи непу

Сільське господарство:

— скасування продрозкладки, введення продподатку;

— дозвіл на оренду землі;

— дозвіл використовувати найману працю;

— розвиток різних форм кооперації;

— скасування кругової поруки

Промисловість:

— продаж у приватну власність, передача в оренду дрібних та частини середніх підприємств;

— дозвіл на оренду та використання найманої праці;

— об'єднання великих підприємств у трести та переведення їх на госпрозрахунок;

— скасування загальної трудової повинності;

— перехід від зрівняльної до відрядної зарплатні;

• дозвіл на створення концесій

Фінанси та торгівля:

— поновлення вільної торгівлі;

— введення державних податків, платні за транспорт, комунальні послуги;

— випуск конвертованого червінця; поступове вилучення старих грошових знаків

Особливості непу в Україні:

• неп в Україні був запроваджений пізніше, ніж у Росії (у 1922 р.);

• висока ставка продподатку;

• застосування репресивних заходів при вилученні продподатку;

• введення непу в умовах голоду 1921-1923 рр., що відсунуло нормалізацію становища в сільській місцевості на рік-півтора;

• широка підтримка українським населенням за­ходів непу.

Результати непу:

• зростання господарчої ініціативи, зацікавленості у результатах праці, що призвело до підвищення продуктивності праці;

• швидкі темпи відбудови народного господарства країни;

• зростання життєвого рівня населення;

• конфлікт між ринковими відносинами та адміні­стративно-командною системою, незмінність ав­торитарного характеру політичної системи пород­жували сумніви щодо тривалості непу.