Розквіт Київської Русі

Після смерті Святослава Києвом почав правити його старший син Ярополк. Проте між братами по­чалася міжусобна війна, переможцем з якої вийшов наймолодший — Володимир.

Правління Володимира Великого (980-1015 рр.)

1. Своїх синів і вірних дружинників посадив у містах для контролю над місцевою знаттю; на зміну родо­племінному поділу суспільства остаточно прийшов територіальний;

2. завершив формування території Київської Русі, приєднавши племена білих хорватів, дулібів, в'ятичів, радимичів;

3. боронив Київську Русь від печенігів, для чого по­будував застави з військовими гарнізонами на кор­донах держави;

4. здійснив військову реформу: сформував військо з дружинників-слов'ян, а не з варягів;

5. провів релігійну реформу: близько 980 р. спробу­вав реформувати язичництво з метою об'єднання племен навколо Києва, створив Пантеон, призна­чивши головним богом Перуна, але ця спроба була невдалою; тоді у 988 р. прийняв хрещення за пра­вославним обрядом і запровадив на Русі христи­янство;

У 988 р. Володимир захопив Корсунь (Херсонес) у Візантії і по­ставив вимогу віддати за себе сестру візантійських імператорів Анну, погрожуючи взяти Царград. Василь і Костянтин погоди­лися за умови хрещення Володимира. Князь хрестився у церкві Святого Василя в Херсонесі. Херсонес було повернуто Візантії як вено (весільний дарунок) за наречену.

6. сприяв розвиткові освіти;

7. розбудовував Київ як столицю держави: укріплена фортеця — «місто Володимира», церква Пресвятої Богородиці (Десятинна), князівські палаци;

8. першим почав карбувати золоті та срібні монети (срібники і златники), на яких зображувалися об­рази Христа й Володимира та тризуб;

9. шляхом династичних шлюбів зміцнив диплома­тичні зв'язки з Польщею, Угорщиною, Чехією, Норвегією, Швецією.

Значення прийняття християнства:

• дало поштовх розвиткові ремесел, особливо в архітектурі;

• сприяло розвиткові кам'яного зодчества, іконопи­су, мозаїки, фрески, Русь ознайомилася з антич­ними традиціями;

• запроваджено слов'янську писемність (кирили­цю);

• почалося літописання, поширилися книги;

• сприяло розвитку городництва;

• пом'якшилися звичаї;

• зміцнилося міжнародне становище Київської Русі;

• укріпилася князівська влада;

• сприяло створенню єдиного народу.

Значення діяльності КНЯЗЯ Володимира:

• в основному завершив формування єдиної дер­жави: територія Київської Русі простягалася від Чудського, Ладозького, Онезького озер на півночі до Південного Бугу на півдні, від Карпат на заході до межиріччя Оки і Волги на сході;

• укріпив князівську владу, створив сильну цен­тралізовану державу охрестивши Русь, зрівняв її з провідними європей­ськими державами.

Шсля смерті Володимира у 1015 р. престол у Києві захопив Святополк, який убив своїх зведених братів Бориса, Гліба та Святослава. Ярослав двічі вою­вав зі Святополком і в 1019 р. сів князювати в Києві.

Правління Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.)

1. До 1036 р. мав співправителем брата Мстислава: Правобережжя Дніпра належало Ярославові, Ліво­бережжя — Мстиславові;

2. сприяв відновленню сильної князівської влади;

3. склав перше рукописне зведення законів — «Русь­ку правду»;

«Руська правда» визначала вартість життя певних категорій на­селення. Так, найдорожче коштувало життя старших дружин­ників — 80 гривень; життя вільного населення — 40 гривень, за життя раба — 5 гривень.

4. опікувався будівництвом нових міст і розвитком тих, що вже існували;

5. у Києві побудував Софійський собор, Георгіївську та Ірининську церкви, Печерський монастир (май­бутню Києво-Печерську лавру); місто обнесли ва­лами з трьома брамами, одна з яких — Золоті во­рота— була парадним в'їздом;

Собор Святої Софії побудований візантійськими архітекторами в 1037 р. Він прикрашений мозаїками і фресками, які зображува­ли не тільки сцени життя святих, а й цілком світські сюжети: ро­дину Ярослава, візитОльги до Костянтина Багрянородного тощо. Згодом Софійські собори були зведені у Новгороді і Полоцьку.

6. сприяв обранню першого руського митрополита Іларіона (1051 р.);

7. піклувався про розвиток освіти та культури: відкривалися школи, в тому числі для дівчат, за­початковано літописання, при Софійському соборі засновано бібліотеку, де були зібрані твори антич­них авторів; про поширення освіти свідчать напи­си на стінах та новгородські берестяні грамоти;

8. розбив печенігів, які відтоді припинили нападати на Русь;

9. здійснив похід на Візантію, внаслідок чого укла­дено договір про службу руських дружин у Кон­стантинополі, а дочка візантійського імперато­ра стала дружиною сина Ярослава — Всеволода;

10. розширив територію Русі за рахунок угрофінських племен (Прибалтика) і Червоної Русі (Польща);

11. сприяв укладенню династичних шлюбів із європей­ськими монархічними династіями: сам був одруже­ний із дочкою шведського короля Інгігердою, його донька Анна — була дружиною короля Франції, Єлизавета — дружиною норвезького королеви­ча, Анастасія — дружиною угорського королевича; сини уклали шлюби з німецькими принцесами.

Значення діяльності КНЯЗЯ Ярослава Мудрого:

• Київська Русь досягла розквіту і стала однією з провідних держав Європи;

• сприяв посиленню єдності та централізації Русі. Перед смертю, в 1054 р., Ярослав поділив Русьміж своїми синами. Старші сини отримали головні міста: Ізяслав — Київ, Святослав — Чернігів, Все­волод — Переяслав. Ярослав наказував своїм синам жити в мирі та берегти державу.

Правління Ярославичів

1054—1073 рр. — співправління старших синів Ярослава — Ізяслава, Святослава і Всеволода (тріумвірат). У 1068 р. на річці Альта половці (ко­чові племена) розбили Ярославичів, що спричинило повстання киян. Встановити лад у Києві Ізяславу вда­лося тільки за допомогою польського війська.

1073-1078 рр.— почалися міжусобні війни між Ярославичами, спричинені зокрема відсутністю єди­ної системи престолонаслідування: князівський пре­стол міг передаватися від батька до старшого сина або від старшого брата до молодшого.

1078—1093 рр. — правління останнього сина Яро­слава Мудрого — Всеволода. Його влада поширювала­ся на західні та північно-східні землі. Воювати не лю­бив, конфлікти вирішував дипломатичним шляхом. Після його смерті в Києві посів Святополк Ізяславич, останній онук Ярослава Мудрого. Святополк збирав князівські з'їзди. Любецький з'їзд 1097 р.прийняв такі рішення: 1) про припинення міжусобиць, щоб вони не послаблювали країну; 2) про наслідування князями своїх вотчин.

За ініціативи Володимира Мономаха, переяславсь­кого князя, були організовані походи проти половців. Після смерті Святополка Ізяславича саме Володимир Мономах став київським князем.