Значення змін:

• утвердили в Австро-Угорській імперії парламен­таризм;

• сприяли зростанню громадянської активності на­селення;

• формально затвердили рівність усіх народів імперії;

• стали фундаментом для розгортання національно-визвольної боротьби народів імперії.

Суспільно-політичні рухи Західної України Загальна характеристика

• Поразка революції 1848-1849 рр. та імперська ре­акція спричинили послаблення українського руху на десятиліття.

• Не були виконані політичні завдання революції: не задоволено національні вимоги народів імперії, збережений імперський режим.

• Австрійська влада використовувала українсько-польське протистояння: намісником Галичини призначено поляка, відмовлено у поділі Галичини на Східну (українську) й Західну (польську), зроб­лено спробу перевести українську мову на латин­ську абетку, ліквідовано Головну руську раду.

• Конституція 1867 р. офіційно оголосила між­національну рівноправність у школах, держав­них установах і судах, що позитивно позначило­ся на розвитку української культури; австрійська влада не переслідувала українські просвітницькі об'єднання та видавництва.

• Українці отримали змогу обирати й бути обрани­ми до австрійського та угорського парламентів, галицького і буковинського сеймів.

У Росії державний парламент з'явився лише у 1906 р., українського не існувало до 1917 р.

Течії суспільно-політичного руху

Москвофіли бачили опорою в боротьбі проти полонізації Росію. Отримували фінансову та ор­ганізаційну допомогу з Москви. У 60-80-х рокахXIX ст. займали провідне становище в громадсько­му житті Західної України.

Керівники:Я. Головацький, І. Гуталевич, Б. Дідицький.

Програма

• Не визнавали існування українського народу та його мови.

• Вірили у провідну роль Росії серед слов'янських народів.

• Виступали за приєднання західноукраїнських зе­мель до Росії.

Діяльність

1. У 1870 р. москвофіли заснували політичну ор­ганізацію — Руську раду,яку вважали наступни­цею Головної руської ради.

2. Очолювали громадські й культурні установи Львова — Ставропігійський інститут, Народний дім, Галицько-Руську матицю.

3. Видавали газети в Галичині, Буковині, Закар­патті, науково-літературні збірки, де пропагува­ли свої ідеї. Спекулювали на вірі селян у росій­ського «доброго царя», який вирішить соціально-економічні проблеми.

4. Створили «язичіє» — суміш російської, україн­ської, польської та церковнослов'янської мов, яку подавали як руську мову.

5. Вели боротьбу з пияцтвом, створили братство тве­резості.

Значення діяльності москвофілів

— Сприяли денаціоналізації українців Галичини, Буковини,Закарпаття.

— Відіграли певну роль у підвищенні культурно-освітнього рівня селянства і робітників.

Народовці (українофіли) — національна україн­ська течія, що зародилася в 60-х роках XIX ст., пред­ставники якої (в основному — молода українська інтелігенція) доводили самостійність українського народу та мови.

Керівники: К. Климкович, Є. Згарський, Ф. Заревич.

Серед керівників народовців був і син одного з членів «Руської трійці» — Володимир Шашкевич.

Програма

• Єдність усіх українських земель, необхідність їх об'єднання в одній державі;

• розвиток єдиної української мови;

• створення української літератури на народній ос­нові.

Народовців підтримували діячі національного руху Наддніпрянської України.