Основні ідеї:

• селянство готове до повалення самодержавства і побудови соціалізму, йому необхідна тільки організаційна допомога;

• соціально-економічні та національні пробле­ми будуть розв'язані шляхом всеросійської соціальної революції. До того часу національ­но-визвольні прагнення є неактуальними і шкідливими.

Народницькі організації

Гуртки	Рік засну­вання	Діяльність
«Чай­ковці» (діяли в Києві та Одесі)	1872	— Пропаганда серед робітників та селян, політичні диспути; — 1874 р. — масове «ходіння в на­род». Народники влаштовувалися працювати в населених пунктах, чи­тали учням і селянам заборонену літе­ратуру, твори Т. Шевченка, М. Вовч­ка, І.' Котляревського, розповідали
«Київська комуна»	1873	про козацьку добу в Україні, проводи­ли бесіди на революційні теми. Проте підняти селян на боротьбу з самодер­жавством не вдалося, почалися масові арешти
«Південнібунтарі» (Одеса)	1875	«Чигиринська змова» 1877 р.: народ­ники спробували спровокувати селян Чигиринського повіту на повстання, Нібито схвалене царем. Створено не­легальну селянську «Таємну дружи­ну», до якої увійшла тисяча осіб. Змо­ву було розкрито, учасників заареш­тували

Із 1878р. народники переходять до політичного те­рору. Так, було вбито харківського губернатора за те, що в місцевих тюрмах жорстоко поводилися з політич­ними в'язнями. Поліція розгромила найбільші гурт­ки, їхні лідери були засуджені до каторги або страчені.

1879Р. — розкол «Землі і волі» на дві організації, що мали осередки в Україні:

• «Чорний переділ»продовжував агітаційну роботу з підготовки революції;

• «Народна воля»зосередилася на підготовці вбив­ства царя, вважаючи, що ця подія призведе до ре­волюції. У 1881 р. народовольці вбили Олександ­ра II, та революція не розпочалася. Організатори вбивства були страчені (А. Кібальчич, А. Желя-

бов, С. Перовська), на початку 80-х років XIX ст. народницькі організації розгромлені.

Польський визвольний рух 50—60-х років XIX ст.

У 1863-1864 рр. відбулося чергове польське пов­стання проти панування Росії у Польщі.

На боці поляків воювали й українські загони під проводом А. Потебні, А. Красовського. Проте масо­вої підтримки на Україні повстання не отримало, оскільки поляки відкидали право українців на влас­ну державність і прагнули відновлення Польщі у кор­донах 1772 р. Як і попереднє, повстання закінчилося поразкою.

Проте напередодні повстання відбувся розкол польського руху, про що свідчить діяльність хлопоманів.

Учасником хлопоманського руху був і Тадей Рильський — батько видатного українського поета Максима Рильського.

Хлопомани — таємний гурток частини польських студентів Київського університету, які вирішили при­святити себе захисту інтересів українського народу. Вони спростовували твердження, що Правобережна Україна є частиною Польщі, а українська мова — діалект польської. Очолив гурток хлопоманів Володимир Антонович, майбутній професор і видатний історик.