Торгівля і міста

• Формування великих промислово-торговель­них центрів: Одеса (населення — 400 тис), Київ (250 тис), Харків (175 тис), Катеринослав (115 тис).

• Занепад невеликих і середніх міст (Полтава, Суми, Бердичів, Житомир).

• Розширення внутрішнього ринку, яке гальмува­лося низькою купівельною спроможністю насе­лення.

• Торгівля з іншими регіонам Російської імперії. З України вивозили руди, кам'яне вугілля, ме­тал, цукор, хліб; завозили нафту, гас, машини, текстиль, взуття тощо.

• Зовнішня торгівля здійснювалася через Чорно­морські порти та митниці на Волині та Поділлі. Україна експортувала хліб, цукор, м'ясо, вовну в основному до Англії, Італії, Німеччини, Персії. Імпорт складали машини, олово, свинець, шовк, бавовна, чай, кава, рис тощо.

• Поява контрактових ярмарків, на яких укладали­ся договори.

• Швидке зростання роздрібної торгівлі.

• Транспортна мережа сприяла розширенню гео­графії торгівлі.

• Україна посідала перше місце у хлібному експорті Росії(42 %).

Соціальні зміни

• Завершився процес формування станів найманих робітників та буржуазії, досить значною була чи­сельність дрібних виробників, багатонаціональ­них за складом.

• Активна урбанізація (у Східній Україні в містах мешкало 16 % населення).

• Зростає чисельність інтелігенції — людей, зайня­тих інтелектуальною працею. Українці становили близько третини цієї групи.

• Більшість населення складали селяни.

• Лише 5 % українців мешкали у містах (проти 38 % росіян, 45 % євреїв).

• Українські селяни мали недостатній рівень освіти, слабкі навички несільськогосподарських занять, були міцно пов'язані з землеробством та Не підго-товлені до роботи у промисловості, тому робітни­чий клас формували в основному переселенці з російських губерній.

Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель Загальна характеристика

• Західноукраїнські землі залишалися слаборозви­нутим аграрно-сировинним регіоном.

• Зберігалися пережитки феодально-кріпосницьких відносин.

• Колоніальний характер урядової політики: за­хідноукраїнські землі стали ринком збуту товарів

і доступним джерелом сировини для метрополії, забезпечили економічне піднесення центральних і західних провінцій Австро-Угорської імперії.

Сільське господарство

1. Великим землевласникам, що мали понад 5 тис.Та землі, належало понад 40 % земельних ресурсів, водночас 94 % господарств мали менш ніж по 10 га землі, близько половини — по 2 га землі.

2. Урожайність була в 1,5-2 рази нижчою, ніж у роз­винених країнах Заходу.

3. Ринковий розвиток галузі відбувався повільніше, ніж у центральних та західних провінціях імперії, включав такі процеси:

• використання вільнонайманої праці;

• застосування сільськогосподарської техніки;

• поглиблення спеціалізації районів;

• розширення посівів технічних культур (тютю­ну, льону, соняшника, хмелю тощо);

• в окремих районах розвивалося промислове садівництво;

• торговельне скотарство.

3. Масова трудова міграція, пов'язана з малозе­меллям, нерозвиненою промисловістю та де­мографічним вибухом другої половини XIX ст. Виїздили як на сезонні роботи (до Німеччини, Росії, Румунії, Данії), так і на постійне прожи­вання (доКанади, США, Бразилії, Австралії). Так, у 90-х роках XIX ст. за океан емігрувало понад 250 тисяч чоловік.

4. Зародження кооперативного руху.Кооперативи створювалися за сприяння «Просвіти» наприкінці 1869 р., але спеціалізовані кооперативи з'явля­ються завдяки Василю Нагірному, який засну­вав споживчий кооператив «Народна торгівля» (1883 р.).

ціна! а

«Просвіта» — культурно-просвітнє товариство, створене 868 р. у Західній Україні.

Метою кооперативівбуло закуповувати і прода­вати великі партії продуктів без посередників, щоб за­ощаджувати кошти. Найчисленніші кооперативи — кредитні спілки, що давали позики під 10 % (лих­варі — під 150-200 %).

Кооперація — форма об'єднання людей, які на пайових засадах І спільно займаються певним видом діяльності.