7. Живопис.

• Розвиток портретного жанру (В. Боровиковсь-кий, В. Тропінін, Т. Шевченко).

• Пейзажний живопис (І. Сошенко, Т. Шевчен­ко).

• Розвиток графіки (Т. Шевченко, серія офортів «Живописна Україна»).

Офорт — гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим | кислотами, а також друкарський відбиток з такої гравюри.

23. Криза кріпосницького господарства в Росії. Царські реформи 60 – 70 – х рр.. XiXст. В Україні. Причини:

Криза феодально-кріпосницьких відносин, що при­звела до військово-економічного відставання Росії від західних країн і поразки Росії у Кримській війні. Кріпацтво гальмувало темпи розвитку економіки й формування ринкових відносин у сільському господарстві та промисловості через нестачу вільної робочої сили.

Посилення селянських повстань і заворушень: з 1856 до 1860 р. в Україні відбулося 276 повстань, у яких узяло участь 160 тис. селян. Необхідність посилити оборону Росії та бажання повернути військову могутність, що стало немож­ливим без капіталістичних реформ.

• Росія залишалася єдиною європейською держа­вою, де існувало кріпацтво, і це негативно позна­чалося на її міжнародному авторитеті.

• Розуміння російською верхівкою (передусім ца­рем Олександром II) безперспективності кріпац­тва.

Скасування кріпосного права

19 лютого 1861 р. Олександр II проголосив своїм Маніфестом скасування кріпацтва в Росії:

• Скасовано особисту залежність селянина від поміщика.

• Селяни дістали особисту свободу і громадянські права: брати шлюб без дозволу поміщика, уклада­ти договори, торгувати і займатися промислами, вступати на службу або до навчальних закладів, вільно розпоряджатися своїм майном, самостійно виступати в суді.

• Земля передавалася селянам за викуп. 20% поміщику сплачували селяни, решту платила дер­жава. Селяни мали погасити борг державі з відсот­ками протягом 49 років.

• До укладення викупної угоди селяни мусили відпрацьовувати панщину і сплачувати оброк, маючи статус тимчасовозобов'язаних.

• Селянська громада несла відповідальність за ви­купні операції та сплату податків селянами за принципом кругової поруки.

• Для кожної губернії було встановлено норми зем­леволодіння. Якщо селянський наділ перевищу­вав норму, його землю «відрізали» на користь поміщика. В Україні селяни отримали в чорно­земних губерніях по 3-5 десятин на душу чо­ловічої статі, в нечорноземних — 4-7 десятин. Фактично у селян «відрізали» близько половини землі.

• На Правобережжі селянські наділи збільшили, астан тимчасовозобов'язаних узагалі не вводився, щоб позбавити польських поміщиків селянської підтримки на випадок чергового антиросійського повстання.

• У 1866 р. державним селянам дозволили викупи­ти їхні землі.

Результати й наслідки реформи

• Сприяла утвердженню товарного капіталістич­ного виробництва.

• Селяни залишилися нижчим станом: сплачу­вали подушний податок (до 1866 р.), відбува­ли рекрутчину, підлягали фізичним покаран­ням.

• Збереглися залишки феодального ладу: про­тягом 9 років після реформи селяни не мог­ли відмовитися від наділу й залишити село, був ускладнений вихід із селянської громади, більша частина землі залишилася у власності поміщиків.