2. Наука.

— Світове визнання здобула українська матема­тична школа: професор Харківського універси­тету Т. Осиповський уклав підручник з мате­матики, що мав велику популярність; М. Остроградський був членом багатьох світових ака­демій наук.

• Розвиток історичної науки: видання «Історії Русів» (1846 р.), «Історії Малоросії» М. Марке­вича, з'явилися перші історичні праці М. Кос­томарова. У Києві створено Тимчасову комісію для розгляду давніх актів, у якій працювали Т. Шевченко, М. Костомаров.

• У Західній Україні працював Львівський інсти­тут Оссолінських(1817 р), що мав бібліотеку, музей, друкарню і впливав на поширення освіти, нау­ки та культури в регіоні.

3. Література і мовознавство.

• Українські автори писали як українською, так і російською, польською, німецькою мовами.

• Поширеними видами культурницької діяль­ності були збирання і публікація фольклор­них творів: М. Цертелєв «Досвід збиран­ня старовинних малоросійських пісень» (1819 р.); М. Максимович «Малоросійські пісні», «Українські народні пісні»; альманах «Русалка Дністровая» (1837 р.). Учасники гуртка «Харківські романтики» (П. Гулак-Артемовський, І. Срезневський, Г. Успенсь­кий та ін.) збирали етнографічні матеріали Слобожанщини.

• Першу в Галичині граматику української мови підготував І. Могильницький.

• Професор Львівського університету І. Лав-ринський уклав 6-томний українсько-польсь-ко-німецький словник.

• Початок і становлення української поезії та прози; І. Котляревський (поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»), Г. Квітки-Основ'яненка (повісті «Маруся», «Конотопська відьма» таін., оповідання, дра­матургія).

• Найвидатніші автори — П. Гулак-Артемовсь­кий, Є. Гребінка (байки), М. Гоголь («Тарас Бульба», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» тощо), Т. Шевченко (збірка «Кобзар», 1840 р.), П. Куліш (повість «Михайло Чарнишенко», роман «Чорнарада», поезії).

4. Театр.

• Виникнення перших стаціонарних про­фесійних театрів у Харкові та Полтаві, де ста­вили українські п'єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» І. Котляревського, «Сва­тання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка тощо, а також п'єси Шекспіра, Пушкіна, Гри-боєдова. Директором і режисером Харківсько­го театру був Г. Квітка-Основ'яненко, Полтав­ського — І. Котляревський.

• Діяли аматорські театри, поміщицькі театри, де грали селяни-кріпаки.

• Видатні актори першої половини XIX ст. — М. Щепкін, К. Соленик.

5. Музика.

— Розвиток музичного фольклору (колядки, щедрівки, народні пісні й танці). Поширені

були народні ансамблі — троїсті музики (скрип­ка, цимбали, бубон).

• Кобзарське мистецтво; найвідоміший кобзар — Остап Вересай.

• Зародження української симфонічної музики (симфонія М. Овсянико-Куликовського на ос­нові українських пісень).

• С. Гулак-Артемовський написав першу ук­раїнську оперу — «Запорожець за Дунаєм».

6. Архітектура.

• Панування класичного стилю.

• Планова забудова губернських центрів (Полта­ви, Києва, Харкова).

• Відомі пам'ятки тогочасної архітектури — будинок театру в Одесі (архітектор Тома де Томон), дзвіниця Успенського собору в Хар­кові (архітектор С. Васильєв), Старий театр у Львові (архітектор А. Пихля, Я. Зальц-ман).

• Розвиток палацово-паркової архітектури (па­лаци К. Розумовського у Батурині, маєток Ґа­лаґанів у Сокирцях на Чернігівщині).

• Створення декоративно-пейзажних парків («Софіївка» в Умані, «Олександрія» у Білій Церкві, Стрийський парк у Львові тощо).