20. Початок відродження української свідомості.

Початок українського національного руху

Передумови:

лівобережна козацька старшина мала пред'явити історичні документи, що підтверджували її поход­ження, для набуття російського дворянства; діяльність в Україні масонських організацій, які пропагували ідеї свободи, братерства, рівності; поширення західноєвропейської ідеї про визнання народу вищим джерелом влади, який має право на власну державу, та ідей романтизму, що тяжів до народної культури.

Прояви:

Рух дворян-автономістів, метою яких було відновлення втраченої автономії гетьманщини (В. Полетика, Р. Маркевич та ін.). Автономісти прагнули зберегти місцеву правову систему (Ли­товські статути) та відновити козацьку армію. Відновлення історії українського народу на ос­нові історичних документів. «Історія Малої Росії...» Д. Бантиш-Каменського стверджува­ла, що українці є відгалуженням російсько­го народу, а возз'єднання України з Росією — найвизначніша подія в їхній історії. Натомість М.Маркевич в «Історії Малоросії» обстоює само­бутність українців та їхнє право на самостійність. Обґрунтування ідеї незалежності України пода­но в «Історії Русів» — анонімному історично­му творі початку XIX ст. (авторство припису­ють Г. Кониському та Г. Полетиці). Основна тема «Історії Русів» — боротьба українців проти поль­ського та московського поневолення, порушення Москвою Березневих статей 1654 р. Збирання і публікація українського фольк­лору. М. Цертелєв надрукував першу збірку українських історичних дум (1819 р.); перше ви­дання ліричних українських пісень здійснив май­бутній ректор Київського університету М. Макси­мович (1827р.).

Розвиток української мови.

Публікація «Енеїди» І. Котляревського (1798 р.) — першого художнього твору розмовною українською, мовою, «Малоросійських оповідань» Г. Квітки-Основ'яненка (1834 р.). У1818 р. О. Павловський написав «Граматику малоросійського наречія», в якій уперше розглянуто граматичну будову української мови, принципи її літературного та розмовного вжитку.

• Відкриття в 1805 р. Харківського університе­ту, що став центром українського духовного відродження. Гурток «Харківські романтики» під проводом І. Срезневського вивчав українську історію та культуру, впроваджував українську мову в літературний ужиток. Вийшли популяр­ний журнал «Український вісник», фольклор­но-етнографічні збірки «Запорізька старовина» (1833-1838 рр.).

• Із 30-х років XIX ст. українські літературні гурт­ки з'являються у Петербурзі й Москві; у 1841 р. у Петербурзі вийшов альманах «Ластівка», в яко­му всі твори були написані українською мовою.

• Заснування в 1834 р. Київського університе­ту спричинило переміщення українського інте­лектуального центру з Харкова до Києва. Київ став осередком археологічних, історичних, етно­графічних, філологічних досліджень.

Значення:

• видано перші етнографічні, історичні та літера­турні твори, які «відкрили» Україну та обґрунту­вали уявлення про те, що українці є окремим на­родом із власною культурою та традиціями;

• початок формування літературної української мови;

• визначено мету українського відродження — са­мостійність України.