1. Південне товариство, програмний документ — «Руська правда» п. Пестеля:

• повалення самодержавства шляхом перево­роту;

• проголошення республіки; відразу після пере­вороту потрібно встановити революційну дик­татуру для здійснення перетворень;

• виборче право для чоловіків від 20 років без об­межень;

• верховна законодавча влада має належати На­родному вічу, виконавча — Державній думі, нагляд за виконанням законів — Верховному суду.

• скасування кріпацтва та наділення селян зем­лею без викупу;

• обмеження поміщицького землеволодіння;

—ліквідація станових привілеїв, рівність грома­дян перед законом;

• свобода слова, друку, віросповідання;

• ліквідація військових поселень та скорочення строку служби в армії;

• збереження єдиної неподільної Росії, в якій жо­ден народ не має права на відокремлення, крім Польщі. Україна мала стати однією з 10 облас­тей Росії.

2. Північне товариство, програмний документ — «Конституція» м. Муравйова:

• формою правління в Росії мала бути консти­туційна монархія, за якої цар наділений ви­конавчою владою та є головним державним службовцем;

• законодавча влада мала належати парламен­ту — Народному вічу;

• виборче право — з 21 року зі збереженням май­нового цензу;

• скасування кріпацтва, наділення селян 2 де­сятинами землі та садибою; збереження помі­щицького землеволодіння;

• Росія — федерація з 14 держав і 2 областей із самостійним управлінням, але без урахування етнічних кордонів. Україна мала бути поділена на Чорноморську державу з центром у Києві та Українську державу з центром у Харкові.

3. Товариство об'єднаних слов'ян:

• об'єднання слов'янських народів у федератив­ну республіку;

• парламент республіки, що складатиметь­ся з представників усіх народів, прийматиме тільки основні закони федерації, кожен народ матиме право на широке самоврядування.

Із основних положень декабристських програмних документів можна зробити висновок, що декабристи ігнорували національне питання.

Повстання декабристівУ 1825 р. помер імператор Росії Олександр І, і де­кабристи вирішили скористатися періодом між царювання. 14 грудня 1825 р. вони підняли повстан­ня у Петербурзі, яке було придушене (від місяця в який відбулося повстання, походить назва руху — декабристський). Ця поразка змусила Південне то­вариство терміново підготувати виступ. 28 грудня 1825 р. С. Муравйов-Апостолпіднімає повстання Чернігівського полку. Урядові війська змогли ізо­лювати повстанців. Солдати здалися практично без бою. Розправа над керівниками й учасниками повстан­ня була жорстокою. П'ятьох із них стратили, багатьох заслали на каторжні роботи до Сибіру або на військо­ву службу на Кавказ.

Основні результати й наслідки

— Декабристи зазнали поразки, оскільки їхні мета й ідеї були незрозумілими народові, вони мала вузьку соціальну базу (дворянство), керівники не проявили рішучості, а перевага урядових військ була безсумнівною.

Декабристи стали взірцем мужності, героїзму, са­мопожертви й відданості революційній справідля прийдешніх поколінь.

Це було перше в історії Росії та України організо­ване збройне повстання проти самодержавст­ва і кріпацтва, що дало поштовх революційно­му рухові в наступні роки (польське повстання 1830-1831 рр., діяльність Кирило-Мефодіївського братства).

Поразка декабристів знаменувала смугу реакції в Росії, репресій проти вільнодумства. Було ство­рено таємну поліцію, посилився нагляд за вищи­ми навчальними закладами.