Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Повний курс лекцій з Історії України.docx
Скачиваний:
45
Добавлен:
14.11.2019
Размер:
741.28 Кб
Скачать

8. Архітектура.

Розвиток стилю бароко, який в Україні отри­мав назву козацького через набуття національ­ного колориту. Естетичними особливостями українського бароко є багатобарвність, кон­трастність, мальовничість, посилена декора­тивність, динамізм, велика кількість усіляких вимислів і головне — небачена вигадливість форм. Розквіт бароко припав на добу І. Мазе­пи. Найвидатніші пам'ятки — Спаська церк­ва Мгарського монастиря, церква Всіх Святих Києво-Печерської лаври, Софійський і Золото­верхий собори в Києві. Видатні архітектори — С. Ковнір, І. Григорович-Барський.

9. Розвиток графікипов'язаний із книгодрукуванням. О. Тарасевич, якому належать 40 гравюр «Києво-Печерського патерика», вважається засновником української школи граверів.

10. Живопис.

  • Основні живописні жанри — іконопис, фреска, портрет. Найпопулярнішою стала живописна школа Києво-Печерської лаври, представни­ки якої розписували храми в багатьох україн­ських містах.

  • Іконописні зображення відходять від канонів, стають більш земними; в портреті з'являються риси реалізму.

  • Популярним стає так званий парсунний живо­пис (портрети гетьманів і старшини).

  • Набули поширення народні картини із зображенням козака Мамая.

Збагачуються художні засоби: використовують­ся перспектива, світлові та колористичні ефек­ти.

— Монументальний живопис представлений хра­мовими розписами, оздобленням громадських споруд і палаців (художники А. Антропов, Г. Левицький і Д. Левицький).

— Для портретного живопису характерними були зображення козацької старшини та заможних міщан. Поширений був також образ козака-бандуриста («козака Мамая»).

Українська культура не замикалася в національ­них межах. Українські студенти навчалися в європей­ських університетах, випускники Києво-Могилянської академії працювали в наукових закладах Європи. Міжнародні зв'язки сприяли збагаченню духовного світу українців.

18. Українські землі під владою Російської та Австрійської імперії на початку XIX ст. Адміністративно-територіальний поділ Наддніпрянської України

Унаслідок другого (1793 р.) та третього (1795 р.) поділів Речі Посполитої до складу Російської імперії ввійшли Правобережна Україна та Західна Волинь, а результатом успішної війни з Туреччи­ною стало приєднання до Росії причорноморсь­ких степів та Кримського ханства. Отже, зникли держави, які впливали на розвиток українських земель.

До 1796 р. поділ Російської імперії на намісниц­тва був замінений поділом на губернії. У 20-30-ті роки XIX ст. губернії об'єднали в генерал-губернаторства. Адміністративно-територіальний поділ українських земель, що перебували під владою Російської імперії, був таким:

Регіони

Генерал-губерна­торство

Губернії

Південно-Західний край (Правобережжя)

Київське

Київська, Волинська, Подільська

Малоросія (Ліво­бережжя), Слобо­жанщина

Мало­російське

Чернігівська, Полтав­ська, Слобідсько-Українська (з 1835 р. — Харківська)

Новоросія (Південь)

Новоросійсько-Бессарабське

Катеринославська, Таврійська, Миколаїв­ська (з 1805 р. — Херсон­ська)

Губернатори були наділені всіма цивільними, дер­жавними та військовими повноваженнями і призна­чалися царем; до губернського правління входили віце-губернатор, радники, прокурор. Вони спирали­ся на дворянські збори — становий представниць­кий орган.

Губернії складалися з повітів, очолюваних капітанами-ісправниками. Повіти ділилися настани під контролем поліцейських приставів. Державні по­датки збирала імперська казенна палата. У 1831 р. було скасовано магдебурзьке право на Лівобережжі, у 1841 р. ліквідовано судочинство за Литовськими ста­тутами на Правобережжі. Ключові посади обіймали російські чиновники.