1787 – 1791 Рр. - Ясський мир (1791 р.)

— Росія приєднала землі між Південним Бугом та Дністром з фортецею Очаків;

новий кордон між Росією та Туреччиною встановлений по річці Дністерна південному заході, по річці Кубань — на Кавказі;

— Туреччина визнала приєднання до Росії Криму й Кубані.

— Росія повернула Туреччині Молдову й Волощину

Наслідки: масове переселення людей на Південь України, заснування міст (Одеса, Катеринослав, Маріуполь, Миколаїв, Севастополь);

— швидкий економічний розвиток південних українських земель;

— у 1796 р. кріпацтво запроваджено на південних землях України.

Поділи Польщі і входження Правобережної України до складу Російської імперії Причини поділу Речі Посполитої:

• політична анархія в країні, спричинена боротьбою за владу різних шляхетських угруповань;

• втручання іноземних держав у внутрішні справи Польщі;

— розорення країни внаслідок постійних повстань, війн зі Швецією та Росією, міжусобиць. Ініціатором поділу Польщі став прусський імпера­тор Фрідріх II, який залучив до цієї акції Австрію та Росію. Всього було здійснено три поділи Польщі.

Iподіл Польщі (1772 р.)

Назва держави		Територія, яку отримала держава
Росія		Частина Східної Білорусі
Австрія		Східна Галичина
Пруссія		Помор'я (без Гданська)
II поділ Польщі (1793 р.)
Назва держави	Територія, яку отримала держава
Росія	Правобережна Україна, Центральна Білорусь
Австрія	Нічого не отримала
Пруссія	Гданськ, значна частина Великої Польщі
III поділ Польщі (1795 р.)
Назва держави	Територія, яку отримала держава
Росія	Західна Білорусь, Західна Волинь, латвійські та литовські землі
Австрія	Галичина, частина Волині, так звані малопольські землі з Краковом і По­знанню
Пруссія	Основна частина Великої Польщі з Варшавою

Унаслідок трьох поділів Польська держава пере­стала існувати.

Таким чином, під владою Російської імперії опи­нилися всі українські землі Правобережжя, за винят­ком Галичини, Буковини й Закарпаття, що перебува­ли в складі Австрійської імперії.

Перші заходи російської влади на землях Пра­вобережжя:

• на нову територію було поширено адміністра­тивний устрій Росії: українські землі об'єднано у Київську, Волинську та Подільську губернії, при цьому не враховані особливості окремих ук­раїнських регіонів;

• державною мовою стала російська; діловодство ве­лося російською та польською мовами;

• за польською шляхтою збережено її права та привілеї;

• діяв третій Литовський статут 1588 р.;

• головні адміністративні та судові посади обійняли російські чиновники;

• землі католицької церкви були конфісковані й пе­редані російському дворянству.

Значення приєднання українських земель до Росії:

• припинилися необмежене шляхетське свавілля, переслідування православної церкви;

• Україна була залучена до загальноросійського ринку;

• створено сприятливіші умови для формування ук­раїнської нації.

Кримське ханство у XVIII ст.

Кримське ханство— це держава кримськота­тарського народу, що проіснувала з 1449 до 1783 р. на землях Кримського півострова, пониззя Дніпра, Приазов'я та Прикубання.

Політичний устрій:обмежена монархія з ханом на чолі. Хан обирався курултаєм — з'їздом татарської шляхти — з династії Гіреїв, але призначався турець­ким султаном; був васалом Туреччини. Не мав права підтримувати дипломатичні відносини з іншими дер­жавами, оголошувати війну та укладати мир; за нака­зом султана хан з військом приєднувався до турецької армії. Важливу роль відігравала знать — беї.

Соціальний устрій. Населення ділилося на мілети — національно-релігійні общини: мусульман-

ську, православну, іудейську, вірменську. Всім об­сягом прав користувалися тільки мусульмани: вони несли військову службу, за що їм надавали податкові та ігіші пільги.

Більшість населення була вільною, проте існувало й рабство. Земля перебувала у володінні селянських общин, знаті й хана; ліси й пасовиська вважалися спільною власністю. Селяни відпрацьовували тиж­день на рік у господарстві бея і сплачували десятину на загальнодержавні потреби.

Господарське життя. Татари Південного узбе­режжя Криму займалися садівництвом і виногра­дарством, городництвом, рибальством, вирощуван­ням тютюну. Мешканці степового Криму займалися землеробством і скотарством (вирощування коней та овець). Із XVI ст. відбувається перехід до осілого життя, що спричинило зростання міст як центрів ре­месла й торгівлі.

Особливості культури:обов'язкове дотриман­ня майстрами норм і вимог ісламу; змішання різних стилів народів Криму.

З 1500р. вКримському ханстві працювало медре­се — вище духовне училище, де головними предмета­ми були філософія та арабська мова. Світська літера­тура не була в шані. Наука займалася переважно аст­рологічними, богословськими та юридичними пробле­мами. Високого розвитку досягла народна творчість (пісні, казки, легенди). Популярними музичними інструментами були барабан, дасуль, бубон, дарієма, зурна. Збереглися архітектурні пам'ятки: Ханський палац та Фонтан сліз у Бахчисараї, мавзолей у Киркорі, мечеть Джума-Джамі в Гезлеві (Євпаторія).