10 Листопада 1764 р. Вийшов царський указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні. Історичне значення Гетьманщини

1. Проіснувала 115 років і відіграла важливу роль у формуванні Української держави.

2. Захистила український народ від асиміляції, екс­плуатації та національно-релігійних утисків з бо­ку польської влади.

3. Не зважаючи на втручання російських чиновни­ків, ключові посади в Гетьманщині обіймали саме українці.

4. Гетьманщина створила умови для остаточного становлення українського народу, розвитку його мови та культури.

14. Зміни в адміністративно-політичному устрої України в другій половині XVIII ст.

Українські землі під владою Російської імперії

Друга Малоросійська колегія (1764-1786 рр.)

Друга Малоросійська колегія перебрала на себе управління Гетьманщиною після скасування геть­манської посади. Вона складалася з чотирьох пред­ставників козацької генеральної старшини та чотирьох російських чиновників. Очолив колегію П. Румянцев.

Мета діяльності Малоросійської колегії:

• ліквідувати залишки автономії;

• закріпачити селян;

• контролювати економічний розвиток України;

• збільшити збір податків із населення.

Колегія була ліквідована після втрати Україною залишків державності.

Остаточна ліквідація автономії України

1765 р.— ліквідовано козацькі полки на Слобо­жанщині та перетворено їх на регулярні гусарські полки; на території слобідських полків утворена Слобідсько-Українська губернія.

1765-1769 рр. — проведено Генеральний опис Малоросії, що став основою для поширення на Ук­раїну загальноросійського законодавства: проведено перепис населення, наведено дані про повинності і по­датки, здійснено опис населених пунктів.

1775 р.— остаточно зруйновано Запорозьку Січ.

1781 р.— ліквідовано полково-сотенний устрій Лівобережної Гетьманщини та Слобожанщини, за­проваджено імперський адміністративний поділ на намісництва (Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське, згодом додалися Харківське та Катерино­славське); замість козацьких полків утворено регу­лярні карабінерські полки, місцеві козаки позбавля­лися своїх прав та привілеїв.

1782-1786 рр.— ліквідація Генерального суду, полкового і сотенного правління, інших адміністра­тивних і судових установ колишньої Гетьманщини, заміна їх на загальноімперські установи.

1783 р. — остаточне закріпачення селян.

1785р. — на Україну поширено «Жалувану грамо­ту дворянству»: козацька старшина зрівнялася в пра­вах із російським дворянством.

1785 р.— проведено секуляризацію монастир­ських маєтків.

• Запорожці прославили себе героїчною боротьбою з чужоземними загарбниками та захистом півден­них рубежів України.

Історичне значення Запорозької Січі

• З ліквідацією Запорозької Січі закінчується ко­зацька доба історії України.

• Запорожці проявили творчі здібності в організації військової справи та створенні своєрідної культури.

• Запорожці були активними учасниками національ­но-визвольних рухів та культурного життя Ук­раїни.

Українське козацтво після ліквідації Запорозь­кої Січі:

• 5 тисяч козаків перейшли та територію Туреччи­ни, де заснували Задунайську Січ;

• частина козаків із дозволу російського уряду за­селила територію між Бугом і Дністром; згодом із них було створене Чорноморське військо, яке пе­реселили на Кубань;

• частина старшини отримала офіцерські звання;

• понад половину козаків було закріпачено указом Катерини II.

15. Визвольна боротьба народних мас України в другій половині XVIII ст.

Правобережжя і західноукраїнські землі

У 1714р. південна Київщина та Брацлавщина знову опинилися під владою Польщі.

Особливості соціально-економічного та політичного розвитку регіону

— Територія була спустошена і знелюдніла внаслідок тривалих воєнних дій та примусового переселення мешканців на Лівобережну Україну.

— Державну та общинну землі захоплюють магнати.

— Збільшено повинності селян: панщина 4-5 днів, ремонт і спорудження панських будинків, шляхів, мостів, натуральні побори (птиця, мед, гриби тощо).

— Зростає чисельність дворових слуг (безземельних селян), чиє становище не відрізнялося від рабського.

— У південній Київщині та Брацлавщині засновують слободи — поселення, що на 10-25 років звільнялися від оподаткування: таким чином землевласники стимулювали заселення спустошених війною земель. Повинності навіть залежних селян обмежувалися грошовим і натуральним податками.

— Міста, крім Львоваі Кам'янця-Подільського, втратили магдебурзьке право, ліквідовано міське самоврядування.

— Відбувалося переслідування православних священиків, які теж мусили відбувати панщину.

— Відсутність сильної королівської влади мала наслідком анархію і феодальну сваволю.

Національно-визвольна боротьба

Посилення соціального та національно-релігійного гноблення спричинило початок нової хвилі боротьби українського народу. Вона набувала різних форм: від подання скарг і відмови виконувати панщину до розгрому панських маєтків та вбивства членів панських родин. Основними виявами антифеодальної та національно-визвольної боротьби стали гайдамацький і опришківський рухи.