Гетьманування Івана Скоропадського (1708-1722 рр.)

1. Подав Петрові І на затвердження Просительні статті, де просив царя зберегти права і вольності України. На їх основі Петро І видав «Рішительний указ» (1709р.),абоРешетилівські статті:

• встановлено контроль за збиранням по­датків і витратами на утримання козаць­кого війська та гетьманської адміністрації;

• козакам відмовлено у звільненні від підпоряд­кування російським офіцерам;

• захоплена козацька артилерія залишалася російському війську;

• збільшено кількість російських залог у містах Лівобережжя;

• до кінця 1709 р. козацьке військо звільнялося від участі у військових походах;

— приймати іноземних послів можна було лише в присутності царського представника.

2. У 1709 р. при гетьмані було запроваджено по­саду міністра-резидента, який мав спостерігати за діяльністю гетьмана та його уряду; ним стаг А. Ізмайлов.

3. Резиденція гетьмана була перенесена ближче до російського кордону — до Глухова; тут перебува­ли два. російські полки, підпорядковані безпосе­редньо міністру-резиденту.

4. Петро І самостійно призначав генеральну і пол­кову старшину, в тому числі росіян і німців, які не підкорялися гетьману й отримували великі маєтності в Україні.

5. Тривали численні мобілізації козаків для участі у Північній війні та роботах з будівниц­тва укріплень, каналів і нової російської столиці Санкт-Петербурга.

6. Із Гетьманщини було заборонено вивозити будь- які товари, що гальмувало розвиток торгівлі; За­поріжжю оголошена економічна блокада.

7. Заборонено друкувати книжки українською мовою, з церков вилучали книги українського друку і заміняли їх на московські видання.

8. За кордон вислані студенти Києво-Могилянської академії, що були вихідцями з Правобережжя. Оцінка діяльності:спроби Скоропадського нейтралізувати наслідки повстання Мазепи мали частковий результат. Реального впливу на російську політику щодо України він не мав. Як наслідок, гетьман втрачав авторитет, і старшина почала налагоджувати контакти безпосередньо з оточенням Петра І.

Утворення Малоросійської колегії (1722-1727 рр.)

Із 1721 р. Московська держава стала іменувати­ся Російською імперією, а Петро І прийняв титул імператора.

27 травня 1722 р. була створена Малоросійська колегіяз 6 московських чиновників на чолі з С. Вельяміновим, якій підпорядковувалися установи Геть­манщини.

Мета створення Малоросійської колегії:

• контроль за діяльністю гетьмана та старшини;

• поступове обмеження політичної автономії Геть­манщини і зведення її до статусу провінції.

Діяльність Малоросійської колегії:

• встановлювала та стягувала податки до' царської казни, провіант для російської армії;

• розміщувала на території Гетьманщини російські війська;

• контролювала діяльність Генеральної військової канцелярії;

• контролювала роздачу земель старшині та офіце­рам;

• розглядала апеляції на судові рішення україн­ських судів.

Протистояння І. Скоропадського виявилося без­успішним, і на початку липня 1722 р. він помер. Ре­альна влада перейшла Малоросійській колегії, яка за­початкувала процес ліквідації української державності.

Гетьманування Павла Полуботка (1722-1723 рр.)

22 липня 1722 р. Петро І доручив управління Геть­манщиною наказному гетьманові Павлу Полуботку. Виборів гетьмана не проводили.

1. Полуботок активно підтримує вимоги старшини ліквідувати Малоросійську колегію та відновити повноцінне гетьманство.

2. Започатковані реформи:

• запроваджено колегіальні суди;

• установлено порядок судової апеляції;

• призначені інспектори, які наглядали за вико­нанням гетьманських рішень тощо.

3. У військовому таборі на річці Коломак у 1723 р. були написані Коломацькі петиції, — звернення до Петра І з вимогою відновлення державних прав України. Це звернення лишилося без відповіді.

4. Друге звернення Полуботка до царя закінчилося викликом гетьмана та старшини до Петербурга, де їх заарештували і кинули до Петропавлівської фортеці. Там вони перебували до смерті Пет­ра І у 1725 р. Полуботок помер у в'язниці.

Оцінка діяльності П. Полуботка: намагаючись

зідновити повноцінну українську автономію, проявив себе як мужній і послідовний політик. Його смерть в ув'язненні продемонструвала наміри імперії щодо цілковитого скасування автономії Гетьманщини.

Після смерті Петра І престол дістала його друга дружина, Катерина І. Але фактично країною правив О. Меншиков, соратник і друг Петра І. Політична си­туація змінилася:

• наближалася війна з Туреччиною, і царському урядові потрібні були союзники.

• малоросійська колегія, піднявши податки для зем­левласників, утратила прихильність Меншикова, який мав чимало маєтків в Україні.

За цих умов царський уряд нарешті пішов на по­ступки і дозволив козакам обрати гетьмана.