Доба Руїни

Період від смерті Богдана Хмельницького до по­чатку гетьманування Івана Мазепи історики, почи­наючи з М. Костомарова, називають Руїною. Руїна характеризувалася внутрішньою боротьбою козаць­кої старшини за владу та іноземним вторгненням в Україну.

Існують різні підходи до географічного та хро­нологічного визначення Руїни.

1. Основний зміст — розпад Української держави. Тривала з 1657 до 1687 р. Охопила і Лівобережну, і ПравобережнуУкраїну.

2. Основний зміст — спус­тошення Правобережної України.

Тривала з 1663 до 1687 р.

Охопила тільки Право­бережжя України.

Причини Руїни

• Відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Б. Хмельницького після його смерті.

• Розкол серед української еліти з питань внутріш-. ньої і зовнішньої політики: частина орієнтувала­ся на Москву, частина — на Річ Посполиту.

• Нездатність старшини поставити державні інте­реси над особистими.

• Гострі соціальні конфлікти, небажання рядового козацтва і селянства підпорядковуватися будь-якому уряду.

• Втручання у внутрішньоукраїнські справи та без­посередня агресія з боку Речі Посполитої, Мос­ковської держави, Османської імперії та Кримсь­кого ханства.

Гетьманування Івана Виговського (1657-1659 рр.)

• Перед смертю Б. Хмельницький заповів геть­манську булаву своєму 16-річному синові Юрію: старший син Тиміш, якого Богдан Хмельницький бачив на гетьманській посаді, загинув. У вересні 1657 р. старшинська рада в Чигирині доручила гене­ральному писареві І. Виговському виконувати геть­манські повноваження до повноліття Юрія. За місяць на Корсунськійраді, де були присутні рядові козаки, міщани, духівництво та посли іноземних держав, І. Виговського обрали повноправним гетьманом.

Політика і. Виговського

1. Зберігав союзницькі відносини з Московською державою.

2. Активізував зв'язки з Кримом, Швецією, домо­вився про перемир'я з Польщею.

3. Зміцьнював становище козацької старшини і пра­вославної шляхти, роздаючи землі, що призводило до наростання соціальної напруженості та невдо­волення народу.

4. Боровся з антигетьманською опозицією: здійсню­вав економічну блокаду Запоріжжя, за допомогою татарського війська придушив повстання полтавсь­кого полковника М. Пушкаря і кошового отамана Я. Барабаша, підтримуване Москвою (1658 р.).

5. Підписав Гадяцький договір (1658р.)з Річчю По­сполитою.

Причини підписання:складна політична ситу­ація в Україні, підтримка Москвою антигетьманської опозиції, неприйняття методів мос­ковської політики.

Основний зміст:

1. Гетьманщина як Велике князівство Руське Ве­лике Кнізівство входить разом із Польщею та Великим князівством Литовським до Речі По­сполитої як рівноправна держава.

2. Король Речі Посполитої обирається на загаль­ному сеймі.

3. Велике кнізівство Руське очолює гетьман, об­раний козацтвом, шляхтою та духовенством довічно і затверджений королем. Гетьманові належить вища виконавча влада, він очолює збройні сили Великого кнізівства Руського.

4. Вища законодавча влада у Великому кнізівстві Руському належить обраним Національним зборам (парламенту).

5. Велике кнізівство Руське має незалежну фінан­сову, податкову і судову системи, власні гроші; судочинство ведеться українською мовою.

6. Збройні сили Великого кнізівства Руського складаються з ЗО тисяч реєстру та 10 тисяч найманців.

7. Козакам гарантуються права та вольності.

8. Передбачено скасування унії на території Вели­кого кнізівства Руського, православні зрівнюють­ся в правах із католиками, православні митропо­лит і єпископи отримують місця в сенаті.

9. Польські феодали повертаються в Україну, відновлюються велике землеволодіння, кріпац­тво, повинності й податки, покладені на селян і міщан, що існували до 1648 р.

10) Гетьман втрачає право на самостійні міжнародні зв'язки.

11) Києво-Могилянська колегія урівнюється в правах із Краківським університетом; заплановано заснувати в Україні ще одну академію. Шкіл та друкарень слід відкрити стільки, «скільки буде потрібно».

12. Установлення свободи друку і слова, навіть у релігійних питаннях (заборонена тільки об­раза королівської гідності).

13. Польські та литовські війська можуть перебу­вати На території Великого кнізівства Руського тільки в разі крайньої потреби і в підпорядку­ванні гетьмана.