Бронзовий вік (iIтис. Дон.Е. — VIII ст. Дон.Е.)

Бронзовий вік — це час розпаду первіснообщин­ного ладу.

Характерні риси:

• виробництво першого штучного металу — бронзи (сплаву міді й олова);

• посилення розподілу праці: в лісостепу розви­вається землеробство, в степу — скотарство;

• поява майнової нерівності;

• родова община замінюється сусідською;

• утвердження патріархату;

• з роду виділяється парна сім'я;

• виникнення великих етнокультурних спільнот.

Саме скотарів бронзового віку пов'язують з індо­європейською спільнотою, з якої згодом вийшло чимало народів, у тому числі й українці;

суспільна організація — сусідська (територіальна) община;

суспільна організація — плем'я на чолі зі ста­рійшинами родів.

До епохи бронзи в Україні належать ямна та катакомбна культури.

	Ямна культура	Катакомбна культура
Хронологічні рамки	III — поча­ток II тис. до н. е.	кінець III — середина II тис. до н. е.
Територія розселення	від Нижнього По­волжя до Нижнь­ого Подніпров'я	від Волги й Кавказу до пониззя Дунаю
Спільні риси	— кочовий спосіб життя; — основне заняття — скотарство; — віра в потойбічний світ, обожнювання сонця й вогню
Особливості	поховання покійників у скорчених позах у ямах	— поховання в гробни-цях-катакомбах; — дружину вбивали і ховали разом із чо­ловіком

Ранній залізний вік (VIII ст. До н. Е. — IV ст. Н. Е.)

Загальна характеристика:

1. люди навчилися плавити залізо, знаряддя з якого були міцнішими і гострішими;

2. зросла продуктивність праці;

3. ремесло відокремилося.від землеробства;

4. з'явилося виробництво товарів для обміну й про­дажу;

5. з'являється приватна власність, посилюється май­нова нерівність.

Племена раннього залізного віку на території України

Кіммерійці (IX—VII ст. до н. е.) — кочові іраномовні скотарі, що прийшли з території Азії.

Територія розселення: Північне Причорномор'я, Крим, Кавказ.

Кіммерійці — перший народ на території України, назва якого нам відома: вони згадуються в «Одіссеї» Гомера, в ассирійських джерелах.

Суспільний устрій. Міжплемінний союз.

Господарство та етнічний склад.Населення кіммерійської держави складалося з кіммерійців та за­войованих місцевих племен чорноліської культури

Кіммерійці	Чорноліська культура
Територія розселення
Причорноморські степи	Лісостеп України
Основні заняття
кочове скотарство, провідна роль конярства; розвинуті ремесла (гончарство, лит­тя з бронзи, обробка заліза, зброярство)	рільне землеробство (пше­ниця, ячмінь, просо, жито), присадибне скотарство (кози, вівці, свині); ремесла (гон­чарство, ковальство)
Етнічний склад
іраномовні племена	праслов'яни
Головні пам'ятки
поховання в курганах (с. Ма­ла Лепетиха, Херсонщина); жител не залишили	поселення й укріплені го­родища для боротьби з кім­мерійцями

Військова справа. Основа війська — кіннота, оз­броєна залізними мечами, луками та стрілами, бойо­вими молотами і булавами. Здійснювали завойов­ницькі походи в Малу Азію проти Урарту, Ассирії, Лідії.

Релігія та мистецтво. Залишили по собі поховання в курганах. Ставили кам'яні сте­ли, на яких зображено озброєні фігури без голів.

Скіфи (УІІ-Ш ст. до н. е.) — кочові іраномовні скотарі, що витіснили кіммерійців і розселилися між Доном і Дунаєм.

Територія розселення: від Азовського моря до Дунаю, від Чорного моря до Чернігівщини, Курщи-ни, Воронежчини.

Суспільний устрій. Наприкінці VІ-V ст. до н. е. утворилася скіфська рабовласницька держава — Велика Скіфія.Вона являла собою союз племен на чолі з царем, влада якого передавалася у спадок

Цареві належала військова, судова, політична влада, він був верховним жерцем.

Столицею Великої Скіфії було Кам'янське городище на Дніпрі (біля Нікополя). Територія дер­жави ділилася на номи,очолювані призначеними ца­рем вождями.

Основою суспільства у скіфів була сім'я; родовід вівся по чоловічій лінії. Поширеним було багатожен­ство. Тривалий час найважливіші питання розв'язу­вали на радах (зборах) скіфів, проте з розвитком рабо­власницьких відносин їхня роль втрачається.

Господарство.Писемні джерела розрізняють скіфів-скотарів (царських скіфів), скіфів-орачів (скіфів-землеробів).

Скіфи-скотарі (царські скіфи)	Скіфи-орачі (скіфи-землероби)
Територія розселення
Причорно­морські степи	Лісостеп Подніпров'я
Основні заняття
кочове скотар­ство (передусім конярство); ре­месла	землеробство: вирощували пшеницю, жито, ячмінь, коноплі, користувалися великим плугом, тягловою силою (вола­ми). Можливо, займалися садівництвом
Етнічний склад
іраномовні племена	імовірно, є нащадками племен чор-ноліської культури
Головні пам'ятки
Царські курга­ни: Чортомлик, Солоха, Гайма-нова Могила, Товста Могила та ін.	Більське городище (Полтавська обл.), що мало в периметрі близько 30 км. За версією харківського архео­лога Б. А. Шрамка, який десятиліттями досліджував цю пам'ятку, воно мало на­зву Гелон і згадується у Геродота

Із заселенням Причорномор'я греками скіфи за­початкували торгівлю з ними. В обмін на рабів, а та­кож пшеницю, хутро, шкіру та іншу сировину греки продавали витвори мистецтва, вишукану кераміку, предмети розкоші.

Військова справа. Озброєння складалося з корот­ких і довгих мечів, списів, дротиків тощо; скіфи ви­найшли складний далекобійний лук. Тіло захищали панциром. Основу війська становила важкоозброєна кіннота.

У 514 р. до н. е. перський цар Дарій І вторгся у Скіфію. Скіфи відмовилися від генеральної битви й застосували тактику відсту­пу, спустошуючи території та виснажуючи ворога в незначних зіткненнях. Дарій зазнав поразки й повернувся додому ні з | чим.

Скіфи були дуже войовничим народом, здійсню­вали походи на Ассирію, Сирію і ледь не дійшли до Єгипту, але єгипетський фараон відкупився від них. У 331 р. до н. е. скіфи перемогли військо Александра Македонського.

Релігія та мистецтво.Скіфи були язичника­ми; особливо поклонялися Арею, богові війни. Віри­ли в потойбічне життя, тому могили облаштовували як підземні житла: клали їжу, прикраси (пектораль), зброю, коней, а часом і жінку. Для знатних скіфів над могилою насипали курган, найвищими були кургани царів.

У мистецтві скіфів був поширений звіриний стиль— зображення стилізованих оленів, пантер, коней, птахів і риб, фантастичних грифонів.