9. Визвольна війна українського народу середини XVII ст.

Навесні 1648 р. в Україні почалося козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницько­го, що переросло у Національно-визвольну війну.Історична література для характеристики назва­ної події вживає терміни повстання (козацьке,народне, селянське, українське), війна (козаць­ка, селянська, громадянська, польсько-козаць­ка, визвольна, національно-визвольна), револю­ція (національна, національно-визвольна, ук­раїнська).

Мета війни:звільнити Україну з-під влади Ре­чі Посполитої, сформувати власну Українську дер­жаву.

Причини війни склалися у 30-40-х роках XVII ст.

Соціально-економічні причини:

1. посилення кріпосного гніту: 5-6 днів панщини на тиждень, зростання податків через товарне вироб­ництво хліба у Польщі;

2. погіршення становища міщан через свавілля поль­ської адміністрації; самі поляки визнавали: « В Ук­раїні править беззаконня»;

3. скорочення реєстрового козацтва до 6 тис. чоловік відповідно до «Ординації війська Запорозького» (1638 р.); нереєстрові козаки перетворювалися на кріпаків, скасовано козацький суд, козакам забо­ронено обирати гетьмана, а територія їхнього проживання обмежена.

Політичні причини:

1. відсутність власної державності;

2. нерівність у правовому й політичному становищі української православної шляхти;

3. прагнення козацької верхівки здобути владу.

Національно-релігійні причини:

1. утиски православ'я, братств та братських шкіл, заборона православним обіймати адміністративні посади навіть у місцевих владних органах;

2. поширення унії;

3. політика полонізації населення.

Зовнішньополітичні причини:

1. сусіди Польщі — Московська держава, Швеція та Туреччина — були зацікавлені в послабленні Речі Посполитої. Так, Москва підтримувала всі анти-польські козацькі повстання кінця XVI — почат­ку XVII ст.;

2. сваволя шляхти підривала міцність держави, вла­да короля була послаблена;

3. європейські країни, послаблені Тридцятирічною війною (1618-1648 рр.), були зайняті своїми про­блемами і не втручалися в східноєвропейські про­цеси.

Характер війни:антифеодальний, національно-звольний під релігійними гаслами. Рушійні сили: козацтво, селянство, міщани, дрібна яхта та православне духовенство. Керівна роль на-а українській козацькій старшині.

Початок воєнних дій

• У січні 1648 р. гетьманом Запорозького війська ло обрано Б. Хмельницького. Він ужив таких за­для підготовки повстання: розсилав універсали із закликом піднятися на бо­ротьбу проти свавілля магнатів і шляхти, тікати на Січ;

• установив контакти з повстанськими загонами в різних частинах України;

• агітував міське населення відчиняти міста перед козацькою армією;

• встановив дипломатичні відносини з Кримським ханством: в обмін на військову здобич та заруч­ників татарська кіннота виступила на боці запо­рожців, припинялися татарські набіги на південь України.

Заручниками кримського хана Іслам-Гірея стали представни­ки знатних козацьких родів, у тому числі й син Богдана Хмель­ницького Тиміш.

Момент для початку війни було вибрано дуже вда­ло: протягом першої половини XVII ст. Річ Посполита була виснажена війнами з Московією, Швецією, а також Тридцятирічною війною. Вже наприкінці січня 1648 р. в Україні починається антипольське повстання.

Поляки недооцінили небезпеку повстання. Вони не тільки відправили на його придушення лише 4-тисяч-ний загін, а й включили до загону реєстрових козаків. Реєстровці незабаром обрали гетьманом Ф.Джалалія та перейшли на бік повстанців.