5. Література мала різноманітні жанри:

— полемічна література, що відображала по­леміку між католиками, уніатами й право­славними (І. Вишенський «Послання до єпис­копів»; М. Смотрицький, «Тренос» («Плач»); І. Борецький «Протестація»); була спрямо­вана проти полонізації та покатоличення ук­раїнського народу;

• історичні мемуари (Б. Баліка «Про Москву і про Дніпро, царька московського неправди­вого»);

• політична публіцистика (С. Оріховський-Роксолан, якого називали «українським Демосфеном»);

• латиномовна поезія;

• перекладна література: лицарські романи, пе­рекази, драматичні твори.

6. Продовжується літописання:Густинський літо­пис (до 1597 р., автор невідомий), Львівський літопис (1498-1649 рр.), Острозький літопис (1500-1636 рр.).

7. Театр і драматургія:

• зі шкільним театромбули пов'язані драма­тичні твори — як релігійного, так і побутово-комедійного змісту;

• у першій половині XVII ст. з'являється вер­теп — мандрівний ляльковий театр.

Вертепні вистави відбувалися в двоярусній дерев'яній скриньці, що мала вигляд двоповерхового будиночка або церкви. У верх­ньому ярусі відбувалися «небесні» події, в нижньому — «земні». Починалася вистава релігійною частиною (народження Христа, винищення немовлят Іродом, Іродова смерть), а закінчувалась на нижньому ярусі, де розігрувалися сцени з народного життя.

9. Музичні напрямки:

• церковна музика: поява багатоголосних (партесних) співів (замість восьмиголосних), нотного письма; музиці навчали в Київському колегіумі;

• світська музика: з'явилися пісні для хору або триголосного ансамблю — канти — жартівли­вої, повчальної, величальної та іншої темати­ки;

— інструментальна музика поширена у козаків, у містах існують музичні цехи. Поширені такі інструменти, як цимбали, кобзи, ліри, сопілки.

10. Архітектура:

• будівництво оборонних споруд, міст-фортець (Станіслав, Тернопіль, Броди), культових спо­руд, міського житла;

• архітектурні стилі: готичний та ренесанс — пе­реважно в Швнічно-Західній Україні, бароко — по всій Україні. Найвидатніші пам'ятки — ан­самблі Печерської лаври, Кирилівського мо­настиря, Софійського собору в Києві, церкви Чернігова та Переяслава.

Бароко—стиль мистецтва кінця XVI — середини XVIII ст.. Бароко­ва культура заснована на відчутті трагічної суперечності людини і світу, в якому людина розчинена й підпорядкована середови­щу, суспільству, державі. В українському бароковому мистецтві співіснують прагнення неможливого і песимізм, пафос боротьби й перемоги та примирення з думкою, що зло сильніше за добро, а смерть сильніша від життя; звеличування слави і сум, образа на людей, охоплених марнославством. Готика—архітектурний стиль XII—XVI ст., для якого характерні лег-| кість, використання арок, галерей, численних вікон з вітражами.

11. Образотворче мистецтво:

• художники об'єднуються в цехи; видатні пред­ставники тогочасного живопису — Ф. Сенько-вич, М. Муха, А. Попович;

• розвивається скульптура: надгробні пам'ят­ники (пам'ятник К. Острозькому в Києво-Пе­черській лаврі), прикраси для архітектурних споруд;

• церковний живопис традиційно представлений фресками та іконописом, що зазнали впливу ідей Відродження і гуманізму;

• поширюється світський живопис: портрети Р. Сангушка, К. Осторзького, Р. Вишневець-кої; батальні та історичні картини; книгодрукування сприяє розвитку гравюри, книжкової мініатюри.

Гравюра — вид графіки, у якому зображення е друкованим відтиском з малюнка, вирізбленого на дошці з дерева, каменю, металу.

Отже, не зважаючи на тяжкі умови життя і фео­дальний гніт, український народ продовжував збага­чувати свою культуру.