Військово-політична діяльність:

1. перетворив козацьке військо на регулярне з відповідними дисципліною, навчанням та оз­броєнням (рушницями);

2. збільшив козацький флот до 300 кораблів;

3. співпрацював із нереєстровим козацтвом;

4. організував успішні походи козаків проти Ос­манської імперії та Кримського ханства, що при­вернуло увагу Європи;

5. разом із військом брав участь у поході королевича Владислава на Москву в 1618 р.;

6. у Хотинській війні 1620-1621 рр. козацьке війсь­ко під його проводом відіграло вирішальну роль у розгромі турок;

7. 1620р. надіслав у Москву прохання прийняти ко­заків на військову службу;

8. дав згоду приєднатися до антитурецького сою­зу європейських держав — «Ліги християнської міліції»;

9. стримував антипольські настрої в козацько­му середовищі, віддаючи перевагу переговорам і компромісам. Завдяки цьому козакам дозволи­ли оселятися в містах, повернули окремий козаць­кий суд і Трахтемирів, плата реєстровцям стала постійною.

Культурно-просвітницька діяльність:

1. разом з Військом Запорозьким вступив у Київське братство, забезпечивши останньому підтримку;

2. відстоював права православної церкви: єруса­лимський патріарх Феофан висвятив Київського митрополита й п'ять єпископів;

3. сприяв відновленню православної ієрархії в Речі Посполитій;

4. заповів великі кошти Львівському, Луцькому і Київському братствам.

Помер П. Конашевич-Сагайдачний унаслідок по­ранення під Хотином у 1622 р. Похований на тери­торії Братського монастиря в Києві, поруч з яким за десять років відкрили Києво-Могилянську ака­демію.

Його діяльність сприяла піднесенню культурно-релігійного життя в Україні, передусім у Києві, за­хисту українських земель від турецько-татарських

набігів, а козацтво виступило в ролі рятівника всієї Європи.

Козацькі повстання першої половини XVII ст.

Причини повстань:

• захоплення польськими феодалами південно­українських земель, де феодали зіткнулися з інте­ресами козаків;

• ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру;

• обмеження прав і привілеїв запорозьких козаків, перетворення їх на кріпаків;

• поширення фільваркової системи;

• поширення уніатської та переслідування право­славної церкви (заборона будувати православні церкви й монастирі та закриття тих, що вже існу­вали, передання їх у власність уніатській церкві, ліквідація парафіяльних шкіл).

Характер повстань: антифеодальні, національ­но-визвольні.

1625 Р. — повстання під проводом Марка Жмайла.

Учасники:козаки, селяни та міщани.

Територія:Подніпров'я.

Перебіг подій.Помірковані запорожці виступи­ли за мирне завершення конфлікту шляхом перего­ворів. Результатом компромісу став Куруківський трактат:

• реєстр збільшено до 6 тисяч;

• збільшено плату реєстровцям;

• учасники повстання амністовані;

• нереєстрові козаки повертаються до шляхти.

1630Р. — повстання під проводом Тараса Трясила(Федоровича), гетьмана нереєстрових козаків.

Учасники:козаки, селяни та міщани.

Територія:Лівобережжя, Подніпров'я, Брацлав-щина, Волинь, Галичина.

Перебіг подій.На придушення повстання виру­шило польське військо С. Лаща, який розправлявся з мирними жителями. У відповідь повстанці вирізали «Золоту роту» з добірних польських вояків. Ця битва дістала назву «Тарасова ніч». Але серед повстанців почалися чвари, частина козаків домоглася обрання нового гетьмана — А. Конашевича-Бута, який почав переговори з поляками.

СамійлоЛащ 236 разів засуджувався польським урядом до ви­гнання і 37 разів до безчестя, але завдяки магнатській підтримці вироки залишилися на папері. Лащ навіть пошив собі плащ з тих вироків і хизувався ним перед своїми покровителями. Король Речі Посполитої пообіцяв збільши­ти реєстр до 8 тисяч чоловік, але уряд реєстру не затвердив. Федорович повернувся на Січ.

Щоб перешкодити подальшим повстанням, до 1635 р.поляки побудували на дніпровських порогахфортецю Кодак.Гарнізон фортеці не пускав по Дніпру човнів на Січ, кінні роз'їзди ловили втікачів і направ­ляли їх на земляні роботи або в тюрми.

1635р. — загін Івана Сулими зруйнував Кодацьку фортецю. Самого Сулиму старшина виказала польсь­кому урядові, і його стратили у Варшаві. Кодак було відбудовано.

Іван Сулима походив зі старовинного шляхетського роду, який вів початок від XIII ст. Папа Римський Павло V Боргезе нагородив Сулиму золотою медаллю за визволення невільників-християн з турецького полону.

1637 р. — повстання під проводом запорозького гетьмана Павла Бута (Павлюка)охопило Подніпров'я, Брацлавщину. Поляки запропонували переговори, Павла Бута та кількох ватажків схопили реєстровці й передали польському командуванню. Згодом їх стратили у Варшаві.

Наслідком поразки цього повстання стала Орди­нація Війська Запорізького реєстрового 1638 р.:

• реєстр становив 6 тисяч козаків;

• нереєстрові козаки мали стати кріпаками;

• Запорозька Січ підлягала ліквідації.

1638 р. — повстання під проводом запорозького гетьмана Якова Острянина(Остряниці).Козацькі війська діяли за підтримки донських козаків; зазнали поразки й перейшли на територію Московської держави. Того ж року козаки попросили в польського уряду перемир'я. Настало десятиліття «золотого спокою» — до 1648 р.

Значення козацьких повстань першої половини XVII ст.

• Боротьба набула національно-визвольного спря­мування.

• Козацькі вимоги — захист православ'я, скасуван­ня кріпацтва, звільнення від польського пануван­ня — об'єднали різні верстви українського насе­лення (селян, міщан, православне духовенство, шляхту).

• Козаки стали лідерами національно-визвольного руху.

• Визнано, хоча й формально, існування право­славної церкви в Україні, православним нада­но право будувати церкви, відкривати братства, школи, друкарні, навіть обіймати державні по­сади («Статті для заспокоєння руського народу» 1633 р.).

• Сприяли поширенню ідеї національного визволен­ня, підготували ґрунт для Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, що розпо­чалася в 1648 р.