Особливості розвитку українських земель у складі Речі Посполитої

• Українські землі остаточно втратили адміністратив­ний поділ, що брав початок із часів Київської Русі; натомість утворені Галицьке, Белзьке, Брацлавське, Волинське, Київське і Подільське воєводства.

• Південні землі залишалися майже незаселеними через постійні набіги татар.

• 1557 р.— Статут на волоки виділяв кращі землі під фільварки.

• Почалося формування фільварків. Головною причиною цього процесу стало зростання попи­ту в Європі на зерно та загальне пожвавлення гос­подарської діяльності. У ХVI - XVII ст. Річ Поспо­лита стає одним із найбільших експортерів зерна. Перехід до фільваркового господарства супро­воджувався посиленням феодального гноблення селянства: замість грошового або натурального оброку селяни мусили відробляти майже щоденну панщину, селянські наділи занепадали

Фільварок—багатогалузевий господарський комплекс, що ґрун­тувався на постійній щотижневій панщині кріпаків і був орієнто­ваний на товарно-грошові відносини та ринок; він зберігає риси ^натурального господарства.

— Відбувається зміцнення політичного та економічно­го впливу польської шляхти в державі. Польські магнатські роди й католицька церква захопили ве­личезні площі української землі. В Україні діяли польське феодальне право і Литовські статути. Ста­тут 1588 р. закріпачив селян і встановив 20-річний термін розшуку селян-утікачів. Право власності на землю отримала тільки шляхта.

6. Виникнення українського козацтва. Запорізька Січ – Козацька Республіка.

Українське козацтво як суспільний стан в Україні почало формуватися з кінця XV — початку XVI ст. Пер­ша згадка про українських козаків датована 1492 р.

Слово «козак» уперше зустрічається в «Таємній історії монголів» у 1240 р. За цим джерелом, козак — це одинокий, не зв'язаний І ані домом, ані сім'єю чоловік.

В українській мові слово «козацтво» визначає суспільний стан вільних від кріпосного права людей, які займалися господарською діяльністю й обороняли Україну від іноземних загарбників. Козаків називали запорозькими, оскільки основні їхні центри розташо­вувалися нижче дніпровських порогів.

Причини виникнення козацтва:

• економічні:захоплення українських земель польськими та литовськими феодалами, неста­ча власної землі у селян і як наслідок — пересе­лення селян на Дике поле, у Запоріжжя та нижнє Подніпров'я;

• соціальні:посилення феодального гніту, оформ­лення кріпосної залежності;

• політичні:намагання Польщі встановити кон­троль над утікачами в Подніпров'ї;

• національно-релігійні: політика колонізації, гоніння на православну церкву;

• військові: необхідність захисту кордонів від зазіхань Кримського ханства.

Козаками ставали передусім селяни, а також міща­ни і дрібна шляхта. За національним складом козаць­ка спільнота була дуже неоднорідною: до неї входили молдавани, литовці, білоруси, росіяни і навіть татари, але найбільше було українців.

Основні заняття козаків:землеробство, скотар­ство, полювання, рибальство, торгівля. Нерідко гра­бували татарських купців. Заможні козаки мали най­митів, у тому числі з козацького середовища, які до­помагали вести господарство.

Своєрідною столицею козаків була Запорозька Січ.Назва «Січ» походить від слова «сікти» і означає укріплення з дерева, хмизу, глини. Розташовувалися січі на дніпровських островах. їх укріпляли ровами та висо­кими валами з дерев'яним частоколом. Фортеця мала ве­ликі башти з бійницями для гармат. Іноді до річки прори­вали підземний хід. Першою з відомих січей називають Хортицю (1553-1557 рр.), створену Дмитром Вишневецьким. Крім Хортицької, також відомі січі Базавлуцька, Томаківська, Чортомлицька, Кам'янецька тощо.

Дмитро Вишневецький, засновник Запорозької Січі, походив із великокнязівського роду Гедиміновичів, мав значні маєтки, обіймав посади канівського й черкаського старости. Він очолив низку козацьких походів на Крим і навіть на Туреччину. У1563 р. Вишневецький був виданий туркам Молдавією і страчений у Константинополі. В історію він увійшов під іменем Байда.

На січі були склади, арсенали. У центрі розташо­вувався майдан із церквою, від нього відходили довгі будинки — курені, у яких жили січовики. Курінь вод­ночас був і військовою одиницею; всього їхналічува­лося 38. Чисельність самих козаків залежала від пори року, епідемій, перебігу воєнних подій. Умови вступу до Січі були нескладними (прийняття православної віри, бути неодруженим). Основними обов'язками козаків була військова служба. Перебування жінок на території січі заборонялося.

Січ мала ознаки державності:територію, систему владних органів, військо і правові звичаї.

Вищим органом влади виступала Січова Рада.