Зміст Кревської унії (1385 р.)

1. Великий князь литовський Ягайло одружувався з польською королевою Ядвігою та отримував ти­тул польського короля;

2. Польща та Литва об'єднувалися в одну державу, хоча Литва зберігала формальну незалежність;

3. у Литві поширювалося католицтво.

Значення унії:

• допомогла об'єднаним силам розбити Тевтонський орден у Грюнвальдській битві (1410 р.);

• спричинила роздавання українських земель поль­ськими феодалам;

• сприяла поширенню католицизму в Литві та Ук­раїні зокрема.

Кревська унія зустріла опір частини литовсь­кої, української й білоруської шляхти. Провідник опозиції литовський князь Вітовт, онук Гедиміна, домігся свого призначення довічним правителем Ве­ликого князівства Литовського.

Політика Вітовта (1392—1430 рр.)

1) Визнав себе васалом польського короля, проте од­ноосібно володарював у Великому князівстві Ли­товському;

2. ліквідував найбільші удільні князівства (Київське, Новгород-Сіверське, Подільське) з метою посилен­ня своєї влади;

3. у 1399 р. зазнав поразки від татар на річці Ворск­ла;

4. змушений відновити Кревську унію: погодився на повернення Литви до Польщі після своєї смерті;

5. став одним із переможців у Грюнвальдській битві. Значення діяльності Вітовта: за його правління

Литва стала централізованою державою, розгорнувся наступ на українську автономію.

Грюнвальдська битва (15 липня 1410 р.)Відбулася між польсько-литовсько-руським війсь­ком та державою німецьких лицарів Тевтонським орденом.

Причини битви:прагнення коаліції зупинити аг­ресію Тевтонського ордену, що претендував на землі Великого князівства Литовського.

Склад коаліції:польські, литовські, українські, білоруські, російські, чеські, угорські, кримськота­тарські війська.

Результат:польсько-литовсько-руські війсь­ка одержали перемогу; орденська верхівка на чолі з магістром загинула.

Значення битви:

• зупинила агресію Тевтонського ордену;

• призвела до занепаду Тевтонського ордену, що по­трапив у васальну залежність від Польщі;

• посилила позиції Литви у литовсько-польському союзі.

Після Грюнвальдської битви Литва отримала від Польщі Західну Волинь, а Угорщина відмовилася від претензій на Галичину й Поділля на користь Польщі та Литви. Наступною поступкою Польщі стало підпи­сання з Литвою Городельської унії.

Зміст Городельської унії (1413 р.)

1. Скасовано Кревську унію, підтверджено існування Великого князівства Литовського як незалежної держави;

2. державний устрій Великого князівства Литов­ського мав реформуватися за польським взірцем;

3. литовці-католики урівнювалися в правах з поля-ками-католиками і стали повними власниками своїх земель (православні мали землі в умовній власності);

4) Польща і Великого князівства Литовського в майбутньому макіть створити єдину державу. Наслідки унії:призвела до обмеження прав ук- раїнської православної шляхти, сприяла її покатоличенню та втраті української національності.

Боротьба проти наступу Польщі

Після смерті Вітовта розпочалася боротьба ук­раїнської шляхти проти наступу польських магнатів і католицької церкви. Боротьбу очолив обраний ве­ликим князем литовським Свидригайло Ольгердович (1430-1440рр.).

Розвиток протистояння

• У відповідь на прагнення Свидригайла обмежити або навіть розірвати зв'язки Литви з Польщею по­ляки окупували Поділля та Волинь. Поляки ого­лосили Свидригайла недійсним князем, замість нього в 1432 р. обрано Сигізмунда, молодшого бра­та Вітовта.

• Українські та білоруські князі «посадили кня­зя Свидригайла на Велике княжіння Русь­ке». Таким чином, Велике князівство Литовсь­ке розкололося на два ворожі табори: засе­лені литовцями землі стали на бік Сигізмунда, а українці й білоруси підтримали Свидригайла.

• У 1435 р. в битві під Вількомиром сили Свидри­гайла зазнали поразки від Сигізмунда. Таким чи­ном, руська шляхта програла в боротьбі за власну державність і збереження православних традицій.

• У середині XV ст. Волинь, Київщина й Поділля перетворені на звичайні воєводства, очолювані намісниками, які підпорядковувалися безпосе­редньо великому князеві. Воєводства ділилися на повіти, влада в яких належала старостам. Пере­важно посади намісників і старост обіймали ка­толики, і це сприяло покатоличенню українських феодалів.

• У 1458 р. православна церква України й Білорусі була відокремлена від московської митрополії й пе­ретворена на самостійну Київську митрополію. По­чалася агітація за унію православної і католицької церкви.

• У 1481 («змова руських князів») та 1508 р. (пов­стання М. Глинського) відбуваються останні невдалі спроби руської верхівки здобути неза­лежність від польсько-литовського панування. Результати боротьби:

• ліквідація удільних князівств означала втрату державницького статусу для руських князів;

• унаслідок покатоличення зникає українська ари­стократія, що призводить до переривання держа­вотворчих традицій.

Наприкінці XV — на початку XVI ст. Велике князівство Литовське веде війни з Московським цар­ством, що претендує на руські землі. Воєнні дії йшли зі змінним успіхом, проте Литва поступово втрати­ла майже третину своєї території. Під владу Москви відійшли Чернігово-Сіверські землі та Смоленськ