Зовнішньополітична діяльність України

Україну визнано державами світу.

2 грудня 1991 р. Україну визнала Польща, до кінця 1993 р. — уже 130 країн, у 46 з них було

відкрито ди­пломатичні та консульські представництва. Сьогодні Україну визнали майже всі країни світу.

Правова база зовнішньої політики України.

• Декларація про державний суверенітет України (липень 1990 р.);

• Основні напрямки зовнішньої політики України (липень 1993 р.);

• Воєнна доктрина України (жовтень 1993 р.);

— Конституція України (1996 р.).

Основні засади зовнішньої політики:

• дотримання принципів рівноправності, взаємо­поваги, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи та інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права;

• вирішення всіх міждержавних суперечностей тільки політичними засобами;

• скорочення всіх видів збройних сил і озброєнь; без'ядерний статус України;

• дотримання позаблокового статусу (згодом керівництво країни переглянуло цей пункт);

• відсутність територіальних претензій тощо.

Завдання зовнішньополітичної діяльності Ук­раїни:

— зміна іміджу України на міжнародній арені;

• лібералізація режиму перетину кордонів для ук­раїнців, посилення правового захисту українських трудових мігрантів;

• блокування кордонів для терористичних загроз і злочинності, завершення облаштування держав­ного кордону;

• створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною, впровадження європейських стандартів в українське законодавство, співробітництво з НАТО;

• сприяння зовнішньоекономічним контактам, сприяння іноземним інвестиціям;

• сприяння поширенню українських культурних здобутків у світі, повернення українських куль­турних цінностей в Україну.

Без'ядерний статус України

Причини проголошення

• Чорнобильська катастрофа.

• Відсутність єдності української еліти в ядерному питанні.

• Жорстка позиція США: на пострадянському про­сторі лише Росія має право на ядерну зброю як правонаступниця СРСР.

• Загроза «холодної війни» між Києвом та Ваши­нгтоном.

• Тиск Москви, яка прагнула ізолювати Україну на міжнародній арені.

14 січня 1994 р. — підписано Тристоронню угоду Росії,-США, України:

• Росія та США гарантують Україні безпеку.

Україна підтверджує, що приєднається до Дого­вору про непоширення ядерної зброї

Результати

• Росія стала єдиною пострадянською ядерною дер­жавою та підтвердила свій статус учасниці міжна­родного ядерного клубу.

• США нейтралізували стратегічну загрозу своїй національній безпеці, скоротивши витрати на оборону.

• Україна втратила ядерний потенціал (близько

2 тис. одиниць ядерної зброї), але так і не отрима­ла компенсацій роззброєння.

Участь України у міжнародних організаціях

• Активна участь у роботі всіх структур ООН:

• 1997 р. — українець Г. Удовенко головував на Генеральній асамблеї ООН;

• 2000—2001 рр. — Україна — непостійний член Ради Безпеки ООН;

• участь у миротворчих операціях ООН у Хор­ватії, Боснії та Герцеговині, Лівані, Сьєра-Леоне тощо.

• 1992 р. — ратифікація Гельсінкських угод, вступ до Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

• 1992 р.— співзасновниця Чорноморського Еко­номічного співробітництва.

• 1992 р.— вступ до Міжнародного валютного фон­ду, Європейського банку реконструкції та розвит­ку, Світового банку.

• 1995 р. —вступ до Ради Європи.

• 1996 р.— співзасновниця ГУАМ (об'єднання Грузії, України, Азербайджану, Молдови) з ме­тою створення євразійського транспортного ко­ридору.

Основні напрямки зовнішньополітичної діяльності

• Європейська інтеграція: курс на вступ до Європей­ського Союзу (ЄС):

• 1994 р.— Угода про партнерство і спів­робітництво між Україною та ЄС;

• 1995 р.— затвердження стратегії співро­бітництва ЄС та України;

• 2003 р.— Україна набула статусу країни-сусіда ЄС;

• 2005 р.— розробка «Дорожньої мапи» — пла­ну просування України до вступу в ЄС, який включає подання заяви на вступ, отриман­ня Україною статусу країни з ринковою еко­номікою;

• 2008 р.— вступ до Світової Організації Торгівлі (СОТ).

Перспективні завдання України — набуття асоційованого членства в ЄС, досягнення високих стандартів європейського життя в усіх сферах.

• Співробітництво з НАТО:

• 1994 р. — участь у програмі НАТО «Партнер­ство заради миру»;

• 1999 р. — Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО;

• 1995 р. — надання технічної та матеріальної допомоги Харкову під час техногенної катаст­рофи на Диканівських очисних спорудах;

• 1998, 2001 рр. — допомога НАТО в подоланні наслідків повеней у Закарпатті;

• 2002 р. —Україна заявила про намір вступу до НАТО.

Питання про вступ України до НАТО є суперечли­вим: з одного боку, існує політична і військово-обо­ронна доцільність цього кроку, з іншого — більшість населення України негативно ставиться до Альянсу. Українському урядові слід приділяти більше уваги роз'яснювальній роботі щодо мети і методів діяль­ності НАТО.

• Співробітництво з країнами СНД — Співдружності Незалежних Держав:

• 8 грудня 1991 р.— вступ до СНД;

• 1993 р.— асоційоване членство в Економічно­му Союзі країн СНД;

• 1995 р. — військово-технічне співробітництво в межах Алматинської угоди про створення Об'єднаної системи протиповітряної оборони;

• 2003 р. — угода про формування Єдиного еко­номічного простору (ЄЕП).

Україна, зацікавлена передусім у розвитку еко­номічного співробітництва, відмовилася підписа­ти Статут СНД, який звужував її суверенітет, до­кумент про створення Об'єднаних Збройних сил СНД; заперечує проти створення наднаціональних структур.

• Співробітництво з США:

• покращення відносин з провідною країною світу;

• збільшення американських інвестицій в украї­нську економіку;

• співробітництво в різних галузях.

• Розвиток міжнародної співпраці з країнами світу на основі двосторонніх та багатосторонніх угод.

Взаємини України з сусідніми державами

• Відносини з Росією:

• найбільший торговельний партнер;

• 1997 р. — Договір про дружбу і співробітниц­тво з РФ: Росія визнала незалежність України; російський Чорноморський флот перебуватиме в Криму на правах оренди до 2017 р.;

• 2003 р. — затверджено сухопутний кордон; не вирішене питання про кордони у Керченській затоці та Азовському морі;

• 2003 р. — конфлікт через будівництво Росією дамби до українського о.Тузла у Керченській затоці;

• втручання Росії у внутрішні справи України: претензії на Крим (початок 90-х років), га­зові конфлікти, підтримка провладного кан­дидата на президентських виборах 2004 р. тощо.

Невирішені проблеми: енергетична залежність України, недотримання Чорноморським флотом Росії в Криму українського законодавства тощо.

• Білорусь:

• 1995 р. — Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво;

• один з найбільших торгових партнерів Ук­раїни;

• співпраця у сфері транспортних послуг, маши­нобудування, переробній промисловості, війсь­ково-технічній сфері.

• Молдова:

• 2001 р. — Договір про кордони: Україна пе­редала Молдові частину території Подунав'я;

• Україна — посередник у розв'язанні При­дністровського конфлікту між Республікою Молдовою та самопроголошеною Придністров­ською республікою.

• Польща:

— першою визнала незалежність України;

— 1992 р. — Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво;

— стратегічний партнер України, підтримує Україну в її інтеграції до ЄС та НАТО;

• будівництво нафтопроводу «Одеса — Броди — Гданськ»;

• участь у єврорегіонах «Карпати», «Буг» (разом з Угорщиною та Словаччиною).

• Угорщина:

• 1991 р. — Договір про добросусідство і спів­робітництво;

• активні торговельні зв'язки (імпорт — ліки, промислове обладнання; експорт — мета­лургійна продукція);

• воєнне співробітництво;

• спільне з Україною протипаводкове облашту­вання басейну р.Тиса.

• Словаччина:

• 1993 р. — Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво;

• співпраця у транзитних поставках російських нафти і газу до Європи;

• участь у будівництві українських під­приємств.

• Румунія:

• початок 90-х років — територіальні претензії Румунії щодо Північної Буковини, Бессарабії, о.Зміїний;

• 1997 р. — Договір про відносини добросусідства і співробітництва;

• лютий 2009 р. — Міжнародний суд у Гаазі розв'язав румунсько-українську суперечку щодо делімітації континентального шельфу.

Делімітація шельфу біля о. Зміїний

Суть проблеми.

■ Прагнення Румунії провести делімітацію Чор­ного моря без урахування о. Зміїний, який ру­мунська сторона називала скелею, таким чином суттєво збільшивши лінію делімітації.

• Заява української сторони про острівний статус Зміїного, що мало суттєво збільшити морські во­лодіння України.

• Звернення Румунії до Гаазького міжнародного суду у 2004 р. з метою розв'язання проблеми.

Рішення Міжнародного суду від 3 грудня 2009 р.

• Зміїний є островом і невід'ємною часткою України.

• о.Зміїний має свій континентальний шельф та еко­номічну зону.

• Україна отримала зону Чорного моря, удвічі більшу за зону Румунії.

• Розподіл спірної зони: 25 % отримала Україна, 75 % — Румунія.

Газові конфлікти з Росією (2005-2006 рр., 2008-2009 рр.)

Мета Росії

• Підірвати авторитет України як країни-транзитера.

• Заволодіти газотранспортною системою та газо­сховищами України.

• Переконати Європу, що для досягнення ста­більності у газовій сфері потрібні російські газо­проводи і збереження лідерства Росії як поставни­ка енергоресурсів.

Суть конфліктів 2005-2006 рр.

• У відповідь на відмову України сплачувати ринко­ву ціну за газ Росія припинила постачання газу до України.

• 4 січня 2005 р.— укладено договір між «Газпро­мом» і «Нафтогазом України» на 5 років:

• посередником у постачанні газу до України стає компанія «РосУкрЕнерго»;

• ціна на газ на перше півріччя — 95 доларів за кубометр, у подальшому вона коригується зг домовленістю сторін.

2008 - 2009 рр.

• Наприкінці 2008 р. Росія заявила, що поставки газу до України буде припинено, поки Україна не розрахується з боргами за листопад — грудень 2008 р.

• Делегація « Нафтогазу України », очолювана голо­вою правління О. Дубиною, виїхала на термінові переговори до Москви. Україна заявила, що не може розглядати ціну на газ без узгодженої став­ки за транзит територією України.

• 1 січня 2009 р. російський «Газпром» перекрив поставки газу в Україну в обсязі 90 млрд кубо­метрів, а 7 січня повністю припинив поставки газу.

• Газотранспортна система України запрацювала у реверсному (зворотному) режимі, щоб забезпе­чити газом з газосховищ, розміщених у Західній Україні, мешканців Сходу і Півдня.

• Росія звинуватила Україну в несанкціонованому відборі газу. Експерти Євросоюзу підтвердили, що відібраний газ був потрібний для роботи газо­транспортної системи України, а не йшов на спо­живання Україною.

• 19 січня 2009 р. укладено договір України з Росією на 2009-2019 рр.:

• ліквідовано компанію-посередника «РосУкр­Енерго»;

• середньорічна ціна газу для України — 228,8 до­ларів за кубометр, у першому кварталі — 300 до­ларів.

Результати

• Удар по авторитету Росії як надійному газовому постачальнику, України — як транзитера.

• Увага до альтернативних проектів постачання газу до Європи, зокрема «ЫаЬиссо».

• Підтверджено професійність працівників газо­транспортної системи України, які забезпечили реверсний режим та заздалегідь заповнили газо­сховища.

• Продемонстровано незлагодженість різних гілок влади України у вирішенні нагальних державних

проблем, невміння проводити інформаційну робо­ту щодо пояснення своєї позиції.

• Падіння виробництва в Україні через брак газу для промисловості.

Уроки конфліктів

• Необхідність термінового переходу на енерго­зберігаючі технології.

• Перехід до ринкових цін на газ є першою умовою реального політичного суверенітету України.

Проблема піратства для України

Морське піратство здійснюється з використанням озброєного чи неозброєного судна для:

• захоплення морського чи річкового судна;

• застосування насильства щодо екіпажу чи паса­жирів судна;

• пограбування екіпажу чи пасажирів судна;

• інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів певного судна.

Хронологія подій

• 2002 р. — на захопленому піратами ліванському судні «Принцеса Сара» — 8 громадян України. Заручників звільнено за два тижні.

• 2005 р. — у полон потрапили 22 українські мо­ряки, що перебували на ліберійському судні «Па­нагія». Після їх звільнення Президент України В. Ющенко нагородив капітанасудна В. Шабанова орденом «За мужність» III ступеня.

• 2008 р. — пірати захопили вантажне судно «Фаїна», що йшло під прапором Белізу, в екіпажі якого перебувало 17 громадян України. Заруч­ників звільнено майже через 4,5 місяці після ви­купу сумою 3,2 млн. доларів.

• 2008 р. — на турецькому судні, захопленому піра­тами, — 8 громадян України; заручники звільнені через півтора місяці.

Заходи щодо вирішення проблеми піратства

Необхідно:

• розробити більш досконалі заходи підвищен­ня безпеки вітчизняного мореплавства;

• супроводжувати й охороняти судна з цінним вантажем і судна, що перебувають у районах поширення морського піратства і тероризму;

• впровадити в практику боротьби з піратством попередження, вирішивши на державному рівні питання співпраці з Центром досліджень піратства;

• вирішити питання щодо організації забезпе­чення належного патрулювання потенційно небезпечних районів акваторій.