Значення діяльності князя Данила Галицького:

• відновив єдність Галицько-Волинського князів­ства в умовах боротьби з боярством та зовнішніми ворогами;

• підняв міжнародний авторитет Галицько-Волинської держави;

• був видатним полководцем, дипломатом, держав­ним діячем;

• показав можливість успішної боротьби проти мон­голо-татар.

Занепад Галицько-Волинського князівства

Після смерті Данила Галицького князівством пра­вили його нащадки: брат Данила Василько, Данилові сини Мстислав, Шварно і Лев, Васильків син Володи­мир. Вони намагалися продовжувати політику своїх батьків, розширювати і зміцнювати свою державу.

Галичина	Волинь
Правління Лева Даниловича (1264-1301 рр.): — приєднав до своєї держави Закар­патську Русь і Люблінські землі; — підтримував дипломатичні відноси­ни з Німецьким орденом, Угорщи­ною, Чехією, Польщею, Литвою; — переніс столицю з Холму до Льво­ва; — зберігав васальну залежність від Зо­лотої Орди	Правління Володимира Васильковича (1271-1289 рр.): — приділяв ува­гу будівництву міст, замків, церков; — опікувався роз­витком культу­ри

Після смерті Льва Даниловича одноосібним прави­телем Галичини і Волині став його син Юрій.

Правління Юрія і (1301-1308 рр.)

1. Прийняв титул « короля Русі»;

2. відмовився від завоювань, віддаючи перевагу ди­пломатії;

3. втратив Люблінські землі й частину Закарпаття;

4. переніс столицю до Володимира;

5. дістав згоду на заснування Галицької митрополії (1303 р.).

Після смерті Юрія співправителями князівства стали його сини Андрій і Лев II (1308-1323рр.).Вонипродовжили роботу над створенням антиординського союзу, встановивши зв'язок із Тевтонським орденом та Польщею. Припускають, що вони загинули саме в боротьбі з ординцями.

Зі смертю князів Андрія та Льва припинилася ди­настія Романовичів. Князівство перейшло до чоловіка їхньої сестри Юрія II Болеслава, сина польського кня­зя Тройдена.

Правління Юрія II Тройденовича (1325-1340 рр.)

1. Намагався вийти з-під боярського впливу;

2. проводив мирну зовнішню політику;

3. сприяв переселенню німців і поляків на українські землі;

4. лояльно ставився до католицтва та його поширен­ня в Україні.

Невдоволені бояри отруїли князя, і князівство перейшло до його литовського зятя Любарта. Таким чином Галицько-Волинське князівство опинилося у складі Великого князівства Литовського.

Культура Галицько-Волинського князівства

Галицько-Волинське князівство продовжувало культурно-освітні традиції Київської Русі.

Характерні риси культури Галицько-Волин­ського князівства:

1. освіту здобували в міських школах або в школах, що існували при церквах у сільській місцевості; про грамотність населення свідчать написи на по­бутових предметах;

2. літописання мало світський характер (Галицько-Волинський літопис, «Повість про засліплення Василька»);

3. розвиток церковної архітектури (Успенські собори у Володимирі та Галичі, церква Іоанна Златоуста у Холмі), будівництво міських оборонних споруд (Кременець, Данилів, Холм);

4. монументальний живопис (фрески), ікони (най­давніша — «Покров» — датується XIII ст.);

5. високий рівень ювелірного мистецтва.