Дострокові парламентські вибори до Верховної Ради 2007 р.

Причини:

• загострення політичної боротьби;

• неспроможність Верховної Ради виконувати законодавчі функції;

• прагнення Президента встановити контроль над парламентом країни.

• 2 квітня 2007 р. В. Ющенко наказом розпустив Верховну Раду і призначив нові вибори на 27 трав­ня. У результаті тривалої політичної боротьби до­строкові парламентські вибори були призначені на ЗО вересня 2007 р.

• Голосування відбувалося за партійними списками.

• У виборчих перегонах узяли участь 20 політичних партій та блоків.

Результати виборів:Партія регіонів (34,37 %), БЮТ (30,71 %), блок «НашаУкраїна» (14,15 %), КПУ (5,39 %), блок Литвина (3,91 %). СПУ не увійшла до складу парламенту.

• Головою Верховної Ради став Арсеній Яценюк.

• 18 грудня 2007 р. — парламент України проголо­сував за призначення Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра країни. За кандидатуру Юлії Тимошенко проголосували 226 народних депу­татів. Партія регіонів, комуністи і блок Литви­на не брали участі у процедурі затвердження її на посаду прем'єр-міністра.

• Головою Ради національної безпеки та оборони призначено голову фракції Партії регіонів Раїсу Богатирьову.

• Утворення Демократичної коаліції у складі блоку «Наша Україна» та БЮТ.

Україна у 2008 — на початку 2010 р.

Економічна криза в Україні

Передумови та причини кризи в Україні у 2008 р.

• Надмірне споживання та недостатні заощадження призвели до випереджаючого зростання імпорту.

• Використання населенням споживчих кредитів банків для придбання товарів імпортного асорти­менту та житла. Кошти на ці кредити банки брали зі зовнішніх позик.

• Перевага інвестицій у торгівлю над інвестиціями у виробництво.

• Висока залежність економіки від зовнішніх ринків, частка експорту становить близько 50 % ВВП. Світове падіння попиту на металургійну про­дукцію мало наслідком значне падіння ціни та ско­рочення експорту і валютних надходжень.

• Використання економічної політики для здобуття прихильності виборців:

• високий рівень оподаткування;

• відсутність ефективного контролю за зовніш­німи позиками вітчизняних підприємців;

• весна 2008 р. — офіційне подорожчання гривні.

• Накладання світової фінансової кризи в Україні на посилення внутрішньої політичної кризи вивело на поверхню недієздатність моделі економічного зростання, яка встановилася у попередні роки. Поштовх до кризи — інформація про зниження

надійності вкладів у Промінвестбанку, що потягнуло різкий відтік вкладів з банків (6 — 7 млрд дол. США за тиждень), після чого Нацбанк обмежив дострокові зняття депозитів і видачу кредитів.

Основні економічні показники України в період поширення кризи

• Сумарний дефіцит держбюджету (включаючи борги «Нафтогазу») становить трохи більше 10 % від ВВП.

• ВВП України за 2009 рік скоротився на 35,6 % (179,6 млрд дол. У 2008 р. проти 115,7 млрд дол. у 2009р.).

• Станом на початок 2004 р. зовнішній борг Ук­раїни становив 23 811 млн дол. У 2008-2009 рр. загальний зовнішній борг України збільшувався щорічно на 45 % і досяг 100 млрд дол.

• За підсумками 2008 р. тіньова економіка зросла до 31 % від ВВП, 2009 р. — 36 % ВВП, що стало мак­симальним показником із 2001 р.

• «Рейдерські» атаки з використанням негативних інформаційних повідомлень та недобросовісної по­ведінки на окремі банки (насамперед Промінвест-банк, банк «Надра»).

Рейдерство—недружнє захоплення та поглинення підприємств; його суть — створення умов, за яких власники підприємств змушені відмовитися від своєї власності. Поширені методи — публікація наклепів у засобах масової інформації, подання судо­вих позовів, проведення зборів акціонерів, де обирається нове керівництво, без участі основних власників тощо. Девальвація — зниження обмінного курсу національної валюти щодо іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць, її основою є завищення офіційного валютного курсу порівняно з реальною купівельною спроможністю національної грошової одиниці.

• Дефіцит долару спричинив панічне підвищення курсу.

• Банки згорнули довгострокові програми креди­тування, зробили жорсткішими умови надання споживчих позик, підвищили відсоткові ставки з 14,4 % до 21,6 % річних.

• У порівнянні з серединою 2008 р. середня заробітна плата влітку 2009 р. в доларовому еквівалентні зменшилась від 343 до менш ніж 240 доларів, хоча в гривнях вона зросла від 1735 грн. до 1845 грн. на місяць.

• Наростання затримок з виплатою заробітної пла­ти, застосування адміністрацією підприємств ви­мушених відпусток та скорочення робочого дня, зростання безробіття.

• Обсяг робіт у будівництві скоротився на 16 % .

• Падіння цін на житло в усіх областях України на 40-60 %.

• Обсяги промислового виробництва скоротилися на 3,1 %, що є найгіршим показником після 1996 р., коли спад становив 5,1 %.

• Збільшення кількості збиткових підприємств від 33,4% до 41,3%.

• Масове виведення ресурсів з банківської системи — з жовтня 2008 р. по січень 2009 р. вилучено по­над 60 млрд. грн.

• Зменшення обсягів експорту посилилося через протекціоністські заходи країн-партнерів у рам­ках антикризової політики.

• Відновлення високої інфляції: у 2008 р. ціни зрос­ли на 22,3 %, у 2009 р. — на 18,8 %.

• «Тінізація» економіки: біля 460 млрд.грн. ВВП створюється в тіньовому секторі.

Висновок

• Експортоорієнтована модель економічного зро­стання з переважанням низькотехнологічного екс­порту виявилась вразливою до кризи і зменшення попиту на світових ринках.

• Сектори промисловості, орієнтовані на внутрішній ринок, є більш стійкими до фінансово-економічної кризи.

Заходи уряду, спрямовані на подолання кризи

Промисловість

Заморожування тарифів на послуги природних монополій, передусім тарифів на електричну та теплову енергію, залізничні перевезення, порто­вих зборів тощо.

• Пільги на імпорт енергозберігаючого обладнання, що не виробляється в Україні.

• Великі інфраструктурні проекти, що мають підви­щити внутрішній попит на національну проми­слову продукцію, зокрема в рамках підготовки до Євро-2012.

• Обмеження імпорту.

• Девальвація національної валюти, завдяки якій вдалося підвищити цінову конкурентоспро­можність українських підприємств.

Фінансова сфера

• Для стабілізації фінансового ринку та допомоги комерційним банкам Національний банк України залучив 16,5 млрд. дол. США кредиту від Міжна­родного валютного фонду (МВФ) (2009), проте у 2010 р. фінансування є проблематичним через жорсткі вимоги МВФ (бюджетний дефіцит — 6 %, підвищення цін на енергоносії для населення, на­ведення порядку в банківській сфері).

• Заборона дострокового закриття депозитів фізични­ми та юридичними особами, що припинило швид­ке вилучення коштів із вітчизняної банківської системи.

• Заборона банкам змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, щодо збільшення розміру відсоткової ставки за кредитними дого­ворами або зменшення її розміру за договорами банківського вкладу.

• Створення Стабілізаційного фонду за рахунок над­планових надходжень від приватизації державно­го майна.

• Націоналізація «проблемних» банків: «Укргаз-банк», «Родовід Банк» та «Київ». Загалом було витрачено 9,57 млрд. гривень.

• Проведення валютних аукціонів НБУ.

• Державна підтримка будівництва доступного жит­ла через сплату державою 30 % вартості будівниц­тва чи придбання доступного житла.

Першочергові завдання України

• Перехід до соціально орієнтованої ринкової еко­номіки, що дозволить використовувати ресурси в інтересах усього населення.

• Політико-економічний курс має ґрунтуватися на свободі особи та інноваційному підприємництві.

• Підтримка експортерів промислової продукції окремих стратегічних галузей (наприклад, авто­мобілебудування, машинобудування, металургії, АПК тощо).

• Реформа податкової системи за прогресивною шка­лою, яка б зменшила тиск на громадян із низьким і середнім доходом, стимулювала організацію но­вого бізнесу та інновації, обкладала б високим по­датком багатство, розкіш, демонстративне спожи­вання.

• Створення нових робочих місць завдяки реалізації державою масштабних інфраструктурних про­ектів.

• Ліквідація або суттєве обмеження податкових пільг.

• Скорочення державного боргу та дефіциту держ­бюджету.

• Переорієнтація державних програм підтримки аг­рарного сектору з великих сільгосппідприємств на господарства населення, що забезпечують продо­вольством місцеві ринки.

• Обмеження приватизації земель сільськогоспо­дарського призначення тільки сільськими жите­лями.

• Боротьба з тіньовою економікою на основі догово­ру між державою і бізнесом.

• Тарифна реформа: підвищення цін на газ, тепло­постачання та електроенергію.

• Підтримка програм професійної підготовки мо­лоді та розширення програм перепідготовки некваліфікованих і старших за віком працівників.

• Пенсійна реформа за рахунок пенсіонерів, які ма­ють найвищі доходи.

За оцінками В. Пинзеника, Україна 2009 року мала публічні ви­датки у 55 % ВВП. Пенсійний фонд має 20 % видатків до ВВП. Це— світовий рекорд.

Політична криза 2008 р.

• Передумови:суперечливі оцінки учасниками Де­мократичної коаліції конфлікту Грузії та Росії у Південній Осетії; прийняття законопроектів, що обмежували повноваження Президента.

• Вересень 2008 р.— розпад Демократичної ко­аліції, відставка Голови ВРУ А. Яценюка.

• Жовтень 2008 р.— В. Ющенко заявив про дост­рокове припинення повноважень Верховної Ради України.

• Окружний адміністративний суд Києва зупинив дію указу Президента, за що В. Ющенко звільнив суддю, який виніс це рішення, та розформував Київський окружний суд.

• Посилаючись на необхідність стабілізації політич­ної ситуації та мінімізацію наслідків світової еко­номічної кризи, В. Ющенко зупинив дію сво­го указу «Про дострокове припинення повноваженьВерховної Ради VI скликання і призначення позачергових виборів».

• Листопад 2008 р.— відбулося формування нової коаліції в складі НУНС, БЮТ та блоку Литвина. Головою Верховної Ради став В. Литвин. В опо­зиції — Партія регіонів та КПУ.

Політичні партії сучасної України Блок Юлії Тимошенко (БЮТ) створений у грудні 2001 р. шляхом перейменування блоку «Форум національного порятунку». До БЮТ входять партії «Батьківщина» (лідер — Ю. Тимошенко), «Собор» (лідер — А. Матвієнко), Українська Республіканська партія (лідер — Л. Лук'яненко), Українська соціал-демократична партія (лідер — В. Онопенко), «Ре­форми й порядок» (лідер — В. Пинзеник). У цілому орієнтується на співробітництво з ЄС, Росією, форму­вання незалежної енергетичної політики.

Народний блок Володимира Литвина створе­ний у жовтні 2005 р. у складі Народної партії (лідер — В. Литвин), Української селянської демократич­ної партії (лідер — В. Ващевський), Всеукраїнсько­го об'єднання лівих сил «Справедливість» (лідер — І. Чиж). Програмні засади: скасування НДС, скоро­чення податку на прибуток, збільшення капіталовк­ладень у медицину.

Блок «Наша Україна» створений у січні 2002 р. з ініціативи екс-прем'єра (на той час) В. Ющенка. У складі блоку — правоцентристські партії: Конгрес українських націоналістів (КУН), Ліберальна партія України (ЛПУ), Молодіжна партія України (МПУ), Республіканська християнська партія (РХП), Народ­ний Рух України (НРУ), Український Народний Рух (УНР), Християнсько-народний союз (ХНС) тощо. Мета — просування науки і високих технологій, інте­грація до ЄС.

Партія «Народний союз «Наша Україна» (НУНС) створена у березні 2005 р. на основі блоку «Наша Україна»; її почесний президент — В. Ющен­ко.

Партія регіонів України (ПР) створена у бе­резні 2001 р. шляхом об'єднання п'яти центристсь­ких партій. Мета — зміцнення регіональних прин­ципів громадянського суспільства, забезпечення рівноправних умов розвитку кожного регіону Ук­раїни. Програма: захист прав підприємців, розви­ток внутрішнього ринку, співпраця з Росією та ЄС. Голова ПР від 2003 р. — В. Янукович.

Соціалістична партія України (СПУ) створе­на у жовтні 1991 р. як часткова спадкоємиця КПУ. Виступає за відновлення значної ролі держави в еко­номіці, інтенсифікацію зв'язків всередині СНД. Го­лова — О. Мороз.

Робота Верховної Ради у 2009 р.

Боротьба з кризою

• Антикризові закони надмірно політизувались і ставали предметом торгу, замість того щоб бути прийнятими як першочергово необхідні.

• Постійні блокування трибуни Партією регіонів та дебати щодо плану дій уряду у боротьбі з кризою стали виправданням бездіяльності парламенту та послабили контроль за виконавчою владою: лише у травні 2009 р. уряд подав свою програму з ура­хуванням ідей опозиції.

• Опозиційним силам було вигідне погіршення ста­ну господарства та соціально-економічного життя в країні з метою дискредитації влади та персональ­но глави уряду Ю. Тимошенко.

• Активізувався соціальний популізм: закон про підвищення соцстандартів, запропонований Партією регіонів і підписаний Президентом у лис­топаді 2009 р., завдав удару по бюджету.

Відносини з урядом

• Неодноразові спроби висловити недовіру урядові Ю. -Тимошенко.

• Партія регіонів неодноразово виступала за звільнення міністра внутрішніх справ Ю. Луценка та міністра освіти І. Вакарчука.

• Через суперечності з Ю. Тимошенко змушений був піти у відставку міністр транспорту Й. Вінський.

У березні 2009 р. було звільнено міністра закор­донних справ В. Огризко, у червні — міністра обо­рони Ю. Єханурова за звинуваченням у корупції у відомстві.

Квітень — червень 2009 р. — таємні переговори щодо утворення коаліції Партії регіонів та Бло­ку Юлії Тимошенко, що завершилися безрезуль­татно.

Відносини з Президентом

Президент та Верховна Рада перебували у стані конфлікту. Президент активно використовував право вето та оскаржував ухвалені закони у Кон­ституційному Суді.

Народні депутати змогли подолати вето на окремі закони, зокрема про Регламент Верховної Ради, тимчасові слідчі комісії, закон про вибори та за­борону грального бізнесу.

Президент підписав обтяжливий для бюджету за­кон про підвищення соцстандартів. Президент вніс до парламенту власний проект Конституції, у якому запропонував створення двопалатного парламенту, збільшення регіональ­них повноважень та новий спосіб формування Кабінету Міністрів. Верховна Рада відмовилася направляти цей документ до Конституційного Суду.

Скандали

Квітень 2009 р.— фракція БЮТ ініціювала утво­рення слідчої комісії з питання власності телека­налу «Інтер ». Це стало наслідком начебто викрив­леного висвітлення подій у країні, яке шкодило рейтингу та іміджу прем'єр-міністра. Травень 2009 р. — міністра внутрішніх справ Ю. Луценка було звинувачено у побитті поліцей­ських у німецькому аеропорті. Цю подію спро­бувала використати опозиція для відставки Ю. Луценка. Однак після проведеного Кабінетом Міністрів внутрішнього службового розслідуван­ня Ю. Луценко повернувся до виконання своїх обов'язків.

Червень 2009 р. — справа В. Лозинського (депу­тата від БЮТ), якого звинуватили у вбивстві. Під час слідства депутат зник. На початку 2010 р. Лозинський здався правоохоронним органам. Жовтень 2009 р. — «справа педофілів» —групаде-путатів від БЮТ, яких звинуватили у розбещенні дітей у Міжнародному дитячому центрі «Артек». Справа набула суспільного розголосу і була вдало використана політичними опонентами. Слідство триває.

Законодавча робота

Постійні блокування парламентської трибуни. За рік парламентарі ухвалили 235 законів, але найбільшого резонансу набули лише деякі з них, зокрема, Закон про вибори президента та Закон про підвищення соціальних стандартів.

• Провалено ухвалення закону про держбюджет Ук­раїни.

• Виборче законодавство залишилося розбалансованим, що у подальшому може дати змогу учасни­кам президентських перегонів затягнути процес оголошення переможця у судових процесах.

• Презентовано кілька проектів нової Консти­туції, орієнтованих на конкретних осіб, що пре­тендували на посаду глави держави.

Розслідування справи Г. Гонгадзе

• Липень 2009 р. — арешт генерала О. Пукача, який перебував у міжнародному розшуку у зв'яз­ку з розслідуванням справи про зникнення жур­наліста Г. Гонгадзе у 2000 р.

• На основі свідчень О. Пукача у Рокитнянському районі Київської області було знайдено фрагмен­ти людського черепа, який, на думку слідства, належить Гонгадзе. На сьогодні дані експерти­зи, які б підтвердили або спростували ці заяви, відсутні.

• Досі не названі публічно імена замовників убивст­ва журналіста.

Вибори Президента — 2010