Наслідки «Помаранчевої революції»

Позитивні наслідки

• Набуття Україною іміджу демократичної правової: держави.

• Формування привабливого інвестиційного клі­мату.

• Початок формування громадянського суспіль­ства.

• Укрупнення політичних партій.

• Поява елементів верховенства права.

• Створення передумов для прозорих ринкових ре­форм.

• Початок завершального етапу формування украї­нської політичної нації.

• Розширення свободи слова.

• Зростання національної самосвідомості.

Негативні наслідки

• Відсутність прозорості у кадровій політиці.

• Не відбулося розмежування влади й бізнесу.

• Відсутність реальної боротьби з корупцією.

• Низька ефективність дій урядів.

• Відсутні чітко визначені стратегічні орієнтири і план діяльності.

• Популізм політичних лідерів.

• Недостатнє врахування інтересів регіонів.

Вибори до Верховної Ради 2006 р.

• Вибори відбулися 26 березня 2006 р.

• Голосування відбувалося за партійними списка­ми.

• У виборчих перегонах взяли участь 45 політичних партій та блоків.

• Результати виборів: Партія регіонів (32,14 %), БЮТ (22,29 %), блок «Наша Україна» (13,95 %), СПУ (5,69 %), КПУ (3,66 %).

Економічний розвиток незалежної України

Соціально-економічна ситуація в перші роки не­залежності:

— вплив негативних чинників (підпорядкування більшості українських підприємств центру, моно­полізм, відсутність різних форм власності, некон­курентоспроможність на світових ринках, екстен­сивний розвиток, диспропорційність, застарілість матеріально-технічної бази, міцний зв'язок з еко­номікою СРСР, високий рівень мілітаризації еко­номіки, залежність від енергоносіїв).

• Економічна криза (гіперінфляція, зростання безробіття, катастрофічне падіння виробництва, дефіцит державного бюджету та ін.).

• Прийняттянизкизаконів(«Провласність», «Про селянське (фермерське) господарство», «Про приватизацію майна державних підприємств» тощо).

Причини невдач економічної політики в пе­рехідний період:

• відсутність чіткої економічної програми;

• нерішучість, повільність, непослідовність у проведенні нагальних економічних реформ;

• політична нестабільність, часта зміна урядів;

• відсутність правової бази для розвитку ринко­вої економіки тощо.

Економічний розвиток України у 1994-2004 рр.

• Оприлюднення у жовтні 1994 р. антикризової соціально-економічної програми Л. Кучми (стабілізація фінансово-грошової системи, змен­шення податкового тиску, розширення приватно­го сектора економіки, децентралізація управління економікою, вирішення питань земельної влас­ності, входження України у світовий економічний простір, реформування соціальної сфери тощо).

• Прийняття у лютому 2000 р. програми «Ук­раїна: поступ у XXI ст. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 рр.».

• Розробка урядом В. Ющенка у квітні 2000 р. про­грами «Реформи заради добробуту».

Позитивні зрушення в економіці:

• стабілізація економіки;

• зниження інфляція; введення гривні;

• подолання кризи неплатежів (зменшення за­боргованості по зарплатні, виплата пенсій, сти­пендій тощо);

• проведення приватизації, утвердження різних форм власності;

• роздержавлення землі, отримання земельних паїв, завершення приватизації присадибних ділянок; ,

• поліпшення умов зовнішньоекономічної діяль­ності (« Закон про державну програму заохочен­ня іноземних інвестицій в Україні»);

• становлення фондового, товарного, грошового та валютного ринків тощо.

У результаті цих перетворень з 2000 р. розпоча­лося зростання майже всіх економічних показників (упродовж 2000-2003 рр. середньорічні темпи зро­стання складали 7,2 %).

— Негативні тенденції в економіці:

• корупція;

• тінізація економіки;

• несправедлива приватизація;

• вивезення капіталу за кордон;

• недостатній рівень іноземних інвестицій;

• збереження структурних деформацій;

• штучне заниження вартості робочої сили.

Соціальна сфера

Здобутки

• Зростання життєвого рівня населення у зв'язку з позитивними зрушеннями в економіці.

• Зростання купівельної спроможності населення.

• Забезпечення ринку споживчими товарами, зник­нення черг, дефіциту товарів.

• Надання кредитів, субсидій, допомога малозабезпе­ченим сім'ям.

• Виплата боргів по заробітній платні та пенсіям.

• Збільшення з 2000 р. зарплатні, пенсій, стипендій, соціальних виплат тощо.

Проблеми

• Складна демографічна ситуація (низька народжу­ваність, висока смертність).

• Безробіття, заробітчанство.

• Невідповідність зростання заробітної плати до потреб населення.

• Поглиблення соціального розшарування.

• Повільне формування середнього класу — гаранту стабільності у суспільстві.

• Невирішена житлова проблема.

• Низький рівень комунальних послуг тощо.

Культура та духовне життя суспільства

Умови розвитку культури

• Створення сприятливих умов для відродження української культури у зв'язку з проголошенням незалежності.

• «Закон про мови в Українській PCP» (1989 p.), згідно з яким українська мова була проголошена державною, мав забезпечити її всебічний розви­ток і функціонування у всіх сферах суспільства.

• Демократизація культури, відміна цензури, по­збавлення ідеологічного тиску.

• Вільний розвиток усіх художніх стилів і жанрів.

• Можливість збагачення української культури європейськими здобутками.

• Розвиток культури національних меншин тощо.

• Утворення різних благодійних культурних фондів.

• Існування негативних чинників (наслідки руси­фікації, недостатнє фінансування, поява низько^ пробних творів масової культури тощо).

Освіта

— Демократизація освіти, поява різноманітних навчальних закладів (гімназії, ліцеї, коледжі,

профільні академії тощо), існування недержав­них навчальних закладів.

• Використання альтернативних програм, підруч­ників, методик.

• Індивідуалізація навчально-виховного процесу.

• Поступова комп'ютеризація освіти.

• Реформування середньої освіти (перехід на 12-річну освіту, введення 12-бальної системи оцінювання, розвиток профільного навчання, застосування тес­тової системи перевірки знань).

• Реформування вищої освіти (можливість навчан­ня на контрактній основі, розширення спектра спеціальностей, уведення двоступеневої системи вищої освіти — бакалавр, магістр).

Наука

• Провідна наукова установа — Академія наук України, яка у 1994 р. отримала статус національ­ної.

• Створення ВАК — Вищої атестаційної комісії України, Української наукової асоціації, низки галузевих академій.

• Тісні зв'язки з науковими центрами української діаспори.

• Участь українських науковців у спільних міжна­родних проектах, наукових конференціях тощо.

• Помітні зрушення у галузі гуманітарних наук (відкриття інститутів української мови, на­родознавства, сходознавства, археографії).

• Поява нових наукових напрямків (ендокринологія, молекулярна біологія, нейрофізіологія тощо).

• «Відпливумів» закордон.

• Слабке впровадження у виробництво наукових розробок.

• Комерціалізація наукових структур.

Література та мистецтво

• Свобода творчості.

• Розширення діапазону творів, урізноманітнення їх стилів.

• Повернення із забуття творів М. Куліша, М. Хвильо­вого, Є. Маланюка, В. Стуса та ін.

• Публікація творів представників української діас­пори (У. Самчука, І. Багряного, Ю. Липи таін.).

• Розвиток літератури постмодернізму (твори Ю. Ан-друховича, О. Забужко, С. Жадана, О. Ульяненка та ін.).

• Комерціалізація мистецтва.

• Помітні зрушення в театральному мистецтві (творчість режисерів-новаторів Р. Віктюка, Б. Шарварка, С. Донченка та ін.; поява недержав­них театрів).

• Зрушення в кінематографі (поява стрічок на українську тематику — «Роксолана», «Пастка» тощо).

• Українізація телебачення та радіомовлення.

• Утворення Всеукраїнської музичної спілки (1992 р.).

• Плідна праця українських композиторів (О. Біяаша, О. Морозова, А. Горчинського).

• Зростання популярності українських виконавців та гуртів (гурти «Океан Ельзи», «ВВ», «Скрябін». виконавці Руслана Лижичко, О. Пономарьов. П. Зібров та ін.).

• Проведення музичних фестивалів («Таврійська ігри», «Червона рута», «Берегиня»).

• Пропагування творчими колективами українсько­го мистецтва за кордоном, участь у міжнародних конкурсах, фестивалях тощо).

• Збагачення художнього мистецтва творами А. Антонюка, Ю. Герца, В. Зарецького, І. Марчук тощо.

Спорт

• У 1990 р. створено Національний олімпійський комітет, визнаний Міжнародним олімпійським комітетом 1994 р.

• Від 1994 р. Україна бере самостійну участь в Олімпійських іграх.

• Українці завоювали 69 медалей на літніх, 5 — на зимових олімпійських іграх.

• Найвідоміші олімпійські чемпіони: О. Баюл — ка­тання на ковзанах; І. Мерлені — важка атлетика: К. Серебрянська — художня гімнастика; Л. Підко-паєва — спортивна гімнастика; Я. Клочкова — плавання; Володимир Кличко, В. Ломаченко — бокс.

• На чемпіонаті Європи з футболу 2006 р. українська збірна увійшла до вісімки найкращих команд кон­тиненту.

• У 2012 р. Україна разом з Польщею проводитиме чемпіонат Європи з футболу.

Особливості релігійного життя в Україні

• Закони, які регулюють релігійні відносини — Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 р.), стаття 35 Конституції України.

• Політизація релігійного життя

• Зняття заборон на релігійне життя, забезпечення свободи віросповідання.

• Повернення до традиційних духовних цінно­стей.

• Збільшення кількості релігійних організацій, кон­фесій тощо.

• Відродження культових споруд, будівництво но­вих храмів..

Поглиблення розколу в православній церкві

Православна церква

Українська пра­вославна церк­ва, підпорядко­вана Київсько­му патріархату (УПЦКП)

Українська пра­вославна церк­ва, підпорядко­вана Московсь­кому патріархату (УПЦМП)

Українська автокефальна православна церква (УАПЦ)

Другою за кількістю віруючих в Україні після пра­вославної церкви є УГКЦ.

Основні події політичного життя України на сучасному етапі

Зима — весна 2005 р.

• Початок конфронтації між різнорідними політич­ними групами, що сприяли перемозі В. Ющенка на виборах; Президентові доводиться лавірувати між трьома центрами — урядом (Юлія Тимошенко), секретаріатом (Олександр Зінченко) і Радою національної безпеки і оборони (Петро Порошенко).

• Для зміцнення своєї влади в регіонах В. Ющенко повністю замінює глав облдержадміністрацій на своїх прихильників.

• Уряд декларує початок кампанії зі скасуван­ня приватизаційних рішень колишньої влади, що призводить до неприязні по відношенню до Президента і його команди у східних районах країни.

• На міжнародній арені В. Ющенко отримує дружній прийом на Заході, Україну запрошують до НАТО, Євросоюз і ВТО, обіцяють визнати її країною з рин­ковою економікою.

• На противагу СНД і Росії на пострадянському про­сторі відроджується ГУАМ (Грузія — Україна — Азербайджан — Молдавія), створюється так звана Співдружність демократичного вибору, загострю­ються відносини з Росією.

Літо 2005 р.

• Віктор Ющенко врегульовує конфлікти між союз­никами «Помаранчевої революції» і втручається в економічні рішення уряду Ю. Тимошенко.

• Заявлена масштабна реприватизаційна кампанія обертається відміною результатів лише привати­заційного конкурсу «Криворіжсталі».

• Україна не вживає заходів щодо звільнення від енергозалежності від Росії. Нові зовнішньо­політичні союзники самі є споживачами енерго­ресурсів, а тому не готові поставляти Україні наф­ту і газ. Розгорається конфлікт з російським « Газ­промом», керівництво якого звинувачує Україну в розкраданні російського газу з.підземних газо­сховищ на українській території. «Газпром» по­переджає про різке підвищення цін на газ.

Осінь 2005 р.

• В. Ющенко відправляє у відставку уряд Ю. Тимо­шенко. Лідерка БЮТ йде в опозицію Президен­тові.

' Для того щоб забезпечити затвердження канди­датури Ю. Єханурова на посаду прем'єр-міністра, В. Ющенку доводиться укласти угоду з лідером Партії регіонів В. Януковичем.

• Переговори з «Газпромом» заходять у глухий кут. Україна не в змозі платити за пред'явленими ра­хунками, а Росія відмовляється продовжувати «субсидувати українську економіку». У новий рік Україна входить, не підписавши контрактів на за­купівлю російського газу.

Зима 2006 р.

Новий рік починається з міжнародного сканда­лу — Росія звинувачує Україну в несанкціонованому відборі російського газу з транзитних газопроводів. Досягнута угода щодо газу призводить до сканда­лу всередині країни. Давні супротивники і колишні союзники В. Ющенка, об'єднавшись у Верховній Раді, вимагають відставки уряду, але Ющенко не піддається тиску.

Весна 2006 р.

• Парламентська криза поступово перетікає у перед­виборчу кампанію і парламентські вибори.

• Пропрезидентський блок партій посідає лише третє місце. Не зважаючи на це, В. Ющенко про­тягом тривалого часу намагається сприяти відрод­женню і об'єднанню «помаранчевої коаліції» (БЮТ — НУНС «Наша Україна — Народна само­оборона» — СПУ).

Літо 2006 р.

• Перехід СПУ на сторону Партії регіонів і КПУ, що приводить до створення так званої «антикризової коаліції».

• В. Ющенко намагається «розширити» урядову ко­аліцію за рахунок «Нашої України». Усе, що йому вдається зробити, — переконати опонентів підпи­сати «Універсал національної єдності», який, на його думку, повинен був змусити уряд продовжи­ти президентську лінію в зовнішній і внутрішній політиці. Ю. Тимошенко відмовляється ставити свій підпис під документом.

Осінь 2006 р.

• Переговори про «розширення» урядової коаліції завершилися провалом. Міністри, які представ­ляли НУНС, йдуть з уряду.

• В. Янукович робить заяви про неготовність України до вступу в НАТО і у грудні 2006 р. про­водить у Верховній Раді рішення про відставку прозахідного глави українського Міністерства за­кордонних справ Б. Тарасюка.

• Росія йде назустріч уряду В. Януковича у питанні про ціну на газ. Уряд, спираючись на більшість у Верховній Раді, почав проводити свою власну політичну лінію.

• В. Ющенко приймає ряд кадрових рішень з ме­тою зміцнення своїх позицій: керівником Сек­ретаріату Президента стає В. Балога; керівником Ради національної безпеки і оборони — В. Гайдук; міністром закордонних справ — А. Яценюк.

У жовтні на III з'їзді Народного союзу «Наша Україна» В. Ющенко критикує керівництво партії за те, що після президентських виборів воно не змогло виробити «чітку, просту і ясну ідею своєї діяльності», і пропонує сформувати нові керівні органи партії. 7 грудня політрада партії вибрала главою НСНУ В. Балогу.

Січень 2007р.

Боротьба між парламентом та Президентом за за­кон «Про Кабінет міністрів», що розширював повно­важення уряду. Депутати «антикризової коаліції» і опозиційної фракції БЮТ змогли подолати вето Президента на закон і прийняли в першому читанні закон «Про парламентську опозицію».