Розпад радянського союзу і відродження незалежності україни

Перебудова в Радянському Союзі й Україна

• 1982—1985 рр.— «парад генсеків» — період ко­роткочасного перебування при владі Ю. Андропова та К. Черненка.

• Березень 1985 р.— прихід до влади М. С. Горбачова, який розпочав процес «перебудови».

Перебудова мала охопити основні сфери життя суспільства:

• економіку (перехід від екстенсивних методів гос­подарювання до інтенсивних);

• внутрішню політику (демократизація суспільного життя);

• зовнішню політику (припинення «холодної війни»);

• соціальну сферу (поліпшення матеріального доб­робуту людей);

• ідеологію (ліквідація цензури, гласність).

Основні етапи перебудови

I етап (1985—1988 рр.) — період розробки кон­цепції перебудови, здійснення перших економічних реформ, визрівання політичного курсу перебудови:

— прийняття програми прискорення соціально-еко­номічного розвитку країни (квітень 1985 р.);

Політика прискорення — це політика, яка передбачала розробку довгострокових заходів, спрямованих на соціально-економічний розвиток країни, широке впровадження досягнень НТП, реор­ганізацію управлінської структури, пріоритетний розвиток ма­шинобудування, спробу вирішити традиційні соціальні пробле­ми —житлову, продовольчу, забезпечення населення товарами | повсякденного вжитку тощо.

• реформа М. Рижкова та Л. Абалкіна (червень 1987 р.), суть якої полягала у запровадженні прин­ципу трьох «С» — самостійність, самоокупність, самофінансування. Були ухвалені «Закон про дер­жавне підприємство (об'єднання)», «Закон про коо­перацію» таін.;

• перебування перебудовчих процесів в Україні під контролем радянської номенклатури (при владі залишався консерватор В. Щербицький, оточен­ня якого віддавало перевагу адміністративно-ко­мандним методам керівництва; курс не змінився і при його наступнику В. Івашкові);

• початок політичних реформ (лібералізація, відміна цензури, реабілітація політв'язнів тощо).

У результаті запропоновані економічні реформи виявилися утопічними й непослідовними, проводили­ся невпевнено і зазнали провалу. Замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку розпоча­лося їх падіння, загострювалися соціальні проблеми, відбувся сплеск інфляції.

II етап (1988—1991 рр.) — період активних політичних перетворень, курс на перехід до регульованої ринкової економіки:

— XIX партійна конференція (червень 1988 р.), на якій було ухвалено рішення про кардинальне ре­формування політичної системи, взято курс на гласність, яка виявилася у поверненні із забут­тя історичних фактів, оприлюдненні інформації про події, що раніше свідомо приховувалися, публікації творів радянських та зарубіжних ав­торів, розповсюдження яких раніше забороняло­ся; у більш широкому ознайомленні радянської": загалу з масовою культурою Заходу, у відмові ві; класових і партійних оцінок суспільних явищ накористь загальнолюдських тощо;

Гласність — політика максимальної відвертості та правди в діяльності державних і громадських організацій, дієва й актив­на форма участі громадської думки в демократичному вирішень | найважливіших проблем країни.

• проведення перших демократичних виборів де Верховної Ради (1990 р.);

• погіршення економічної ситуації (дефіцит товарів, інфляція, черги, перехід підприємств України на бартер — натуральний обмін, низька продук­тивність праці, падіння національного прибутку у 1991 р. на 13 % тощо);

• неспроможність союзних структур здійсню­вати ефективне управління економікою рес­публіки;

• прийняття Верховною Радою СРСР програми пе­реходу до регульованої ринкової економіки (чер­вень 1990 р.), яка з самого початку виявилася не­життєздатною.

У результаті безсистемна перебудова призвела до розвалу народного господарства, зростання інфляції, розбалансованості економіки.

Аварія на Чорнобильській АЕС

26 квітня 1986 р. — аварія на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою екологічною катастрофою XX ст. Трагічні наслідки були спричинені пасивністю керівництва республіки, яке приховувало інформацію від народу, нехтуючи здоров'ям нації.

Наслідки:

• загинуло 7 тис. ліквідаторів наслідків аварії, по­над 60 тис. стали інвалідами, 100 тис. померли;

• радіоактивне забруднення території України, що призвело до погіршення здоров'я населення;

• економічні збитки;

• підтвердження антинародної природи тоталітар­ного режиму;

• пожвавлення суспільно-політичного руху в рес­публіці (масовий мітинг протесту в Києві у лис­топаді 1988 р., присвячений екологічним про­блемам, на якому критикували посадових осіб, винних у Чорнобильській катастрофі);

• 30-кілометрова зона — непридатна для проживан­ня територія.

Серпень 1990 р. — постанова Верховної Ради УРСР «Про невідкладні заходи із захисту України від наслідків Чорнобильської катастрофи». Україну було оголошено зоною екологічного лиха, вирішено припинити експлуатацію ЧАЕС, уряду доручено звер­нутися до міжнародних організацій із закликом про надання допомоги у ліквідації наслідків аварії. Побу­дований саркофаг — об'єкт «Укриття», плануються «Укриття-2», демонтаж четвертого блоку.

Розгортання національно-визвольного руху в Україні

• Критика існуючого ладу, відродження української історії (повернення із забуття творів М. Гру-шевського, М. Костомарова, В. Винниченка та ін., здійснення спроби заповнити «білі плями» історії, реабілітація жертв сталінських репресій, виникнення неформальних організацій — Това­риство Лева, Український культурологічний клуб тощо).

• Зростання суспільно-політичної активності на­селення з 1988 р. (перші масові мітинги, пікети, страйки з вимогами докорінних змін у державі, по­ширення національної символіки; порушення про­блем стану української мови та культури Спілкою письменників України тощо).

• Видання перших неформальних газет та жур­налів («Вибір», «ВільнаУкраїна», «Український вісник», «Літературнагазета» таін.).

• Виникнення нових громадських об'єднань (То­вариство української мови ім. Т. Шевченка, історико-просвітницьке товариство «Меморіал», сту­дентське об'єднання «Громада», клуб «Спадщи­на», асоціація «Зелений світ» та ін.).

• Відновлення роботи Української Гельсінської Спілки.

• Активізація руху національних меншин (виник­нення національно-культурних товариств, повер­нення депортованих татар до Криму, надання авто­номії Криму в результаті референдуму 1991 р.).

• Відродження заборонених церков і релігійних конфесій (відновлення УГКЦ (1990 р.), відрод­ження УАПЦ (1990 р.), повернення культових споруд віруючим, видання релігійної літератури).

• Розгортання робітничого руху. Шахтарський страйк у липні 1989 р. охопив півмільйона гірників, його особливостями були висока організація, створен­ня страйкових комітетів і робітничих дружин, висування поряд з економічними політичних ви­мог — відставка місцевого партійно-радянсько­го керівництва та ін.; робітничий страйк відбувся у Донбасі в листопаді 1989 р., страйкарі вимагали відмінити 6 статтю Конституції СРСР, дозволити вільне створення політичнихпартій та рухів, за­боронити суміщення партійних і державних посад тощо.