Волинське князівство

до середини XII ст. вважалося вотчиною київських князів. Набуло самостійності у 1135р.за правління правнука Володимира Мономаха — Мсти­слава Ізяславича, який разом зі своїм батьком започаткував місцеву династію.

Територія:басейн правих притоків Прип'яті, Західного Бугу.

Із 1170 р. — князю­вання Романа Мстиславича.

Основні заходи правлін­ня:

1. послідовне й рішуче обмеження сваволі бояр;

2. 1188р.— перша спро­ба захопити Галиць­ке князівство (без­успішна);

3)1199 р. — об'єднан­ня Галицького та Во­линського князівств після смерті галиць­кого князя Воло­димира Ярославича в єдину державу зі столицею у Галичі

Становлення і розквіт Галицько-Волинської держави (утворена в 1199 р. Романом Мстиславичем)

Правління Романа Мстиславича (1199-1205 pp.)

1. Придушив галицьке боярство;

2. завоював Київ (1202 p.), до смерті був Великим князем київським;

3. успішно боровся з половцями;

4. підтримував дружні відносини з Візантією, Угор­щиною, Тевтонським орденом; відмовився прий­няти корону з рук Папи Римського в обмін на пе­рехід у католицтво;

5. виступив із планом «дотримання доброго поряд­ку на Русі», згідно з яким слід було уладнати міжкнязівські чвари, обрати центральну владу, згуртуватися для спільної боротьби з половця­ми..

Загинув у 1205 р. неподалік польського міста За-вихвоста, потрапивши до засідки під час походу про­ти польського князя Лешка Білого. Галицько-Волинська держава розпалася по смерті князя.

Значення діяльності Романа Мстиславича:

• створив велику централізовану державу — Галицько-Волинське князівство, яке стало наступником Київської Русі;

• відновив авторитет і вплив Київської держави;

• був активним європейським політиком.

Із 1205 до 1238 р. Галицько-Волинське князівство припиняє своє існування внаслідок активізації га­лицького боярства.

Основні подїі часів боярської смути (1205-1238 рр.)

1. Фактичний розпад князівства на дві частини: у Волинському князівстві правила вдова Романа Анна (як регентша при малолітніх синах Данилі та Василькові); галицькі бояри їй не підкорялися; з 1206 р. Анна з синами переховується в Польщі та Угорщині;

2. у Галичі правлять князі, запрошені боярами;

3. Польща та Угорщина розділили Галицько-Во­линське князівство: Володимир (Волинський) віддали Романовичам, у Галичі сів угорський ко­ролевич (1214 р.);

4. із 1219р. починається боротьба Данила Романови­ча за повернення батьківської спадщини (перший успіх — відвоювання у поляків Берестейської та Забузької земель);

5. до 1228 р. Данило Романович об'єднує всю Во­линську землю й передає її братові Васильку, сам готується відвоювати Галицьке князівство в угорців і бояр;

6. Данило Романович зупинив наступ тевтонських лицарів у битві під Дорогочином у 1238 р.;

1238 р. — Данило Романович заволодів Галичем і відновив єдність держави

Правління Данила Галицького (1238-1264 рр.)

1. Правив спільно з братом Васильком Романовичем: Данило — в Галичі, Василько — на Волині;

2. у Ярославській битві (1245 р.) Данило Галицький переміг об'єднані сили поляків, угорців і галиць­ких бояр, які прагнули повернути Галичину;

3. заволодів Києвом у 1240р.; призначений Данилом воєвода Дмитро керував обороною столиці від мон­гольської навали;

4. створив озброєне піхотне військо, що складалося з селян і міщан, підтримував міста у їхній боротьбі з власниками-феодалами;

5. укріплював старі міста, заснував нові (Холм (1237 р.), Львів (1256 р.));

6. відвоював Люблінську землю у Польщі (1243-1244 рр.);

7. приєднав литовські племена ятвягів (1253-1254 рр.);

8. унаслідок походу на Чорну Русь (північно-західна Білорусь) поставив там правителем свого сина Ро­мана;

9) заснува Галицьку митрополію (1246 р.);

10) сприяв розвитку культури;

11) коли у 1241 р. в князівство вторглися монголо-татари, під ударами яких впали міста Галич, Во­лодимир, Кам'янецьтаін., князь Данило Галиць­кий визнав себе васалом золотоординського хана (1245 р.), щоб уникнути подальшого розорення земель; натомість Галицько-Волинське князівство фактично зберігало незалежність у внутрішній та зовнішній політиці;

12. з метою протистояння монголо-татарам уклав союз з Угорщиною, Польщею, Литвою, Тевтон­ським орденом та Папою Римським; папа обіцяв організувати хрестовий похід проти монголо-татар в обмін на церковну унію Данила з Римом, проте допомога від Риму не надійшла;

13. прийняв корону від Папи Римського (1253 р.), ставши першим українським королем;

14. здійснив військовий похід проти хана Курем-си, в якому здобув перемогу (1254 р.); проте за п'ять років хан Бурундай змусив Данила визнати зверхність Золотої Орди. Таким чином, антимон-гольська політика Данила зазнала краху. Данило Галицький помер у 1264 р. й похований у своєму улюбленому місті Холмі.