Особливості відбудови

Промисловість:

• більші масштаби відбудовчих робіт, ніж у будь-якій іншій країні Європи;

• проблема капіталовкладень (відмова від плану Мар­шалла, розрахунок лише на внутрішні резерви);

• відновлення адміністративно-командних ме­тодів;

• початок відбудови з важкої промисловості (в Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес та інші великі електростанції, металургійні заводи тощо);

• розвиток важкої промисловості за рахунок легкої, сільського господарства, науки і культури (інве­стиції у легку промисловість складали 12-17 % усіх промислових капіталовкладень);

• посилення диспропорції в розвитку економіки на користь військово-промислового комплексу (ВПК);

• повільне впровадження досягнень науково-технічного прогресу (підприємства працювали за старими технологіями, висока енерго- та ма­теріалоємність виробів тощо);

• нестача робочої сили, особливо кваліфікованої;

• важливим чинником, що впливав на успіх відбу­дови, був ентузіазм народу (90% працюючих охо­плені різними формами соцзмагання).

Згідно з контрольними показниками, визначеними союзним післявоєнним планом відбудови, українська економіка отри­мала лише 15 % всесоюзних капіталовкладень, тоді як на УРСР і припало 42 % усіх матеріальних збитків СРСРу війні.

пню»

Сільське господарство:

• відновлення колгоспного ладу;

• надзвичайно складні умови відбудови сільсь­кого господарства (скорочення посівних площ, поголів'я худоби, нестача робочих рук, тех­ніки);

• мізерні капіталовкладення (7% від загального об­сягу асигнувань);

• важке становище селян (мізерна оплата праці, ви­сокі податки на підсобне господарство, відсутність паспортів у селян, несплата пенсій тощо);

• голод 1946-1947рр.

Голод 1946-1947 рр.

Причини голоду:

• спустошення країни внаслідок війни;

• розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі за всяку ціну;

• посуха 1946 р.;

• відбудова промисловості за рахунок сільського господарства;

• продаж хліба за кордон.

Заходи влади:

• репресивні заходи щодо селян;

• відновлення дії «Закону про п'ять колосків»;

• невизнання факту голоду радянським керівниц­твом.

Наслідки:

• голодом була охоплена більша частина східних і південних областей України;

• великі людські втрати (1 млн. чол.).

Зовнішньополітична діяльність УРСР

— Вихід України на міжнародну арену після за­вершення війни (1944 р. — створення Народно­го комісаріату закордонних справ УРСР на чолі з Д. Мануїльський).

• 1945 р.— включення України до складу 47 країн-засновниць .ООН разом із Білорусією та СРСР (участь української делегації в розробці та прий­нятті статуту ООН; 1945 р. — Україна стала чле­ном постійної комісії ООН із питань освіти, нау­ки та культури (ЮНЕСКО); 1946 р. — обрання України до складу Економічної і Соціальної Рад; 1948-1949 рр. — Україна — непостійний член Ради Безпеки ООН).

• 29 липня — 15 жовтня 1946 р.— участь представ­ників України у Паризькій мирній конференції.

— 1948 р.— активна участь України в роботі Дунай­ської конференції, яка розв'язувала питання ре­жиму торгового судноплавства на Дунаї.

Таким чином, формально за Україною визнава­лося право на самостійні міжнародні відносини, але фактично своєї незалежної зовнішньої політики вона не мала.

Радянізація західних областей України

• Відновлення радянської влади в західних облас­тях України після закінчення війни.

• Продовження політики радянізації в цьому регіоні:

• проведення індустріалізації (відбудова, рекон­струкція та вдосконалення традиційних галу­зей — нафтогазової та лісозаготівельної; розви­ток нових галузей — машинобудівної, метало­обробної, приладобудівної та ін.; великі капіта­ловкладення та швидкі темпи розвитку проми­словості, повільний розвиток харчової та легкої промисловості, націоналізація промисловості та транспорту);

• колективізація (конфіскація великих маєтків, передача цих земель безземельним та малозе­мельним селянам; суцільна колективізація, під час якої було колективізовано 93 % господарств; організація політвідділів МТС; застосування при­мусових методів — шантаж, залякування; неврахування місцевої специфіки тощо);

• заходи в культурно-освітній сфері (ліквідація неписьменності, створення мережі освітніх за­кладів різних рівнів, посилення русифікації, заідеологізованість навчально-виховного проце­су, введення безкоштовної освіти, безкоштовне медичне обслуговування);

• направлення зі східних регіонів України на постійну роботу фахівців, партійних функціонерів;

• депортація західноукраїнського населення до • віддалених районів СРСР;

• ліквідація Української греко-католицької церк­ви (1 листопада 1944 р. — смерть митрополи­та А. Шептицького, обрання його наступником Й. Сліпого; 8—10 березня 1946 р. — Львівський собор, який скасував Берестейську церковну унію 1596 р. і проголосив возз'єднання греко-католицької церкви з російською православною; репресії щодо священиків, які не приєднали­ся до нової церкви; УГКЦ змушена була піти в підпілля).

Боротьба ОУН-УПА з радянською владою

Боротьба радянської влади проти ОУН-УПА пе­ретворилася на братовбивчу війну (направлення в західні регіони України регулярних частин армії та НКВС, формування з місцевого населення підрозділів помічників для боротьби з ОУН-УПА).

Методи боротьби:

ОУН-УПА	Радянська влада
- напади на частини НКВС і військові підрозділи, терористичні акти проти радянських і партійних діячів; - убивство місцевих ак­тивістів, які перейшли на бік радянської влади; - масовий терор проти вчи­телів, лікарів, інженерів, працівників культури, направлених на роботу зі сходу; - провокації з перевдяганням у форму НКВС (знущання з місцевого населення); - активна антирадянська пропаганда	- воєнні дії проти форму­вань ОУН-УПА регу­лярних частин армії та НКВС; - масове виселення насе­лення з районів розташу­вання баз УПА; - депортації як окремих сімей, так і цілих сіл, що були пов'язані з УПА; - провокації спецгруп НКВС з перевдяганням у форму УПА (пограбу­вання і знущання з місце­вого населення, вбивст­ва)

Етапи збройної боротьби ОУН-УПА з радянською владою

I етап (1944—1946 рр.) — спроба утримати під своїм контролем великі території і ведення боїв ве­ликими силами із застосуванням артилерії й міно­метів. Об'єднання сил радянських військ держбез­пеки, прикордонників. У тяжких боях загинуло до половини особового складу УПА.

II етап (1947 — перша половина 50-х років) — зміна тактики: поділ армії на невеликі мобільні групи, ведення боротьби партизанськими методами. Загибель у с. Білогорща біля Львова головнокомандувача УПА Р. Шухевича (5 березня 1950 р.). Спад організованого опору (хоча окремі загони ще діяли до 1956р.).

Операція «Вісла»

28 квітня — 28 серпня 1947 р. — проведення польською владою операції «Вісла», суть якої полягала у депортації залишків українського насе­лення Закерзоння на захід і північ Польщі з ме­тою його асиміляції та знищення баз діяльності ОУН-УПА. У ході операції було переселено близько 150 тис. українців, а УПА зазнала великих втрат. Операція була узгоджена з радянським керівниц­твом.

Культурне життя в Україні у другій половині 40-х — першій половині 50-х років XIX ст.

«Ждановщина» в Україні Мета «ждановщини» в Україні — посилення контролю над творчими процесами в галузі куль­тури, придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійниць­кої ідеї.

Наслідки:

• придушення паростків відродження української культури після війни;

• гальмування розвитку науки, літератури і мистец­тва в країні;

• обмеження свободи творчості;

• перетворення літературної критики на засіб утри­мання митців у рамках офіційної ідеології;

• ізоляція від надбань західної культури.

Освіта

• Відновлення зруйнованих під час війни шкіл, пе­реважно зусиллями самого населення (на 1950 р. довоєнна мережа шкіл була фактично відновле­на).

• Гостра потреба у підручниках, зошитах, навчаль­ному обладнанні.

• Нестача приміщень, учителів, навчальних посіб­ників.

• Запровадження мережі вечірніх та професійних заочних шкіл, навчальних курсів для дорослих.

• Відновлення системи вищої освіти.

• Збільшення кількості студентів з 99 тис. до 325 тис. (майже половина з них навчалася на за­очних і вечірніх відділеннях).

• Перехід до обов'язкової семирічної освіти (1953 p.).

• Заідеологізованість освіти.

• Неухильне скорочення шкіл з українською мовою викладання.

Наука

• Відновлення роботи науково-дослідних установ (збільшення їх кількості з 267 до 462).

• Зміцнення матеріально-технічної бази, наукового потенціалу.

• Провідна наукова установа — Академія наук УРСР на чолі з О. Палладіним.

• Значні успіхи у дослідженнях із фундаментальних наук:

• запуск першого в республіці атомного реакто­ра (1946р.);

•' виготовлення у Києві першої в Європі цифрової обчислювальної машини під керівництвом С. Лебедєва (1948-1950);

• запровадження нової автоматичної технології зварювання тощо;

• запровадження в промисловість досягнень науки і техніки, переважно у галузях військово-проми­слового комплексу;

• «лисенківщина» (назва походить від прізвища президента Всесоюзної академії сільськогоспо­дарських наук Т. Лисенка, який свою позицію ар­гументував не науковими доказами, а ідеологічни­ми штампами, запозиченими з «Короткого курсу історії ВКП(б)»); розгром генетики та кібернети­ки (проголошення генетики «продажною дівкою імперіалізму», а кібернетики — її «рідною сест­рою»).

«Лисенківщина»—специфічний період у сільськогосподарській і біологічній науці й практиці, пов'язаний із проявом культу особи президента ВАСГНІЛ, академіка АН УРСР Т. Лисенка, у результаті сякого було припинено перспективні наукові дослідження.

Література

• Складні умови розвитку літератури в умовах « жда­новщини».

• Прийняття партійних, постанов з ідеологічних питань, у яких містилася нищівна крити­ка українських видань (постанови «Про жур­нал „Вітчизна"», «Про журнал сатири і гумо­ру „Перець"», «Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури в „Нарисі історії української літератури"» тощо).

• Розгортання боротьби проти «безідейності, без­принципності, формалізму, космополітизму й низькопоклонства перед гнилим заходом» із метою посилення культурно-ідеологічної ізоляції ра­дянського суспільства від західного світу.

• Розгортання Л. Кагановичем бурхливої діяль­ності з боротьби з «українським буржуазним націоналізмом», жертвами якої стали А. Малиш­ко, П. Панч, М. Рильський, Ю. Яновський, Остап Вишня, В. Сосюра тощо.

• Створення українськими письменниками висо­кохудожніх творів, не зважаючи на надзвичайно важкі умови праці (трилогія О. Гончара «Прапо­роносці» , роман М. Стельмаха «На нашій землі», «Київські оповідання» Ю. Яновського, гумори­стичні оповідання Остапа Вишні тощо).

Мистецтво

• Домінування у мистецтві воєнної тематики.

• Видання постанови «Про репертуар драматичних та інших театрів України »,згіднозякою обов' язковою стає перевага у репертуарах вистав на сучасні

• теми; від театральних діячів вимагали оспівувати успіхи в соціалістичному будівництві. Основна продукція кінематографа — революційно-патріотичні фільми.

• Діяльність художників М. Глущенка, М. Дерегуса, О. Шовкуненка та ін.