Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Повний курс лекцій з Історії України.docx
Скачиваний:
47
Добавлен:
14.11.2019
Размер:
741.28 Кб
Скачать

Радянська модернізація України (1929 – 1938 рр.)

Україна і зміна політичного курсу ВКП(б)

21 січня 1924 р. — смерть В. Леніна, після якої партійно-державному керівництві СРСР розпоча­лася гостра боротьба навколо питань подальшого роз-зитку країни. Основна боротьба за лідерство в партії розгорнуласяміжЙ. Сталіним та Л. Троцьким, яко­го звинувачували у «підкопі під неп», закликах до устріалізації за рахунок зниження закупівельних : на сільськогосподарську і підвищення їх на про­те лову продукцію. Проти Л. Троцького виступили ійже всі керівники України — Л. Каганович, Д. Мануїльський, Г. Петровський, М. Скрипник, В. Чубарь. підтримку Л. Троцького виступилинечисленнійого рихильники в Україні — І. Дашковський, Н. Гордон, Голубенко та ін.

1925 р. — призначення генеральним секретарем ', КП(б)У Лазара Кагановича.

Грудень 1927 р. — XV з'їзд ВКП(б), який підтри­мав прискорення темпів розвитку народного господар­ства при збереженні рівноваги між різними галузями, госпрозрахунок та інші елементи непу. Виключення Л. Троцького з партії, в результаті чого з політичної арени вибув один із найпослідовніших противників Й. Сталіна.

1927—1928 рр. — хлібозаготівельна криза, яка ста­ла приводом для перегляду рішення XV з'їзду вести господарське будівництво в рамках нової економічної політики.

Квітень, липень 1928 р. — пленуми ЦК ВКП(б), на яких виявилися розбіжності в підходах Й. Сталіна та М. Бухаріна до вирішення економічних проблем. М. Бухарін був одним із найпослідовніших прихиль­ників непу, а хлібозаготівельну кризу він пояснював недоліками в роботі державного апарату. А Й. Сталін головну причину кризи вбачав у виступах проти ра­дянської влади «класових ворогів», передовсім зміцнілого за умов непу селянства, а тому подолання труднощів соціально-економічного розвитку він зво­див до боротьби з «внутрішніми ворогами».

1928 р. — призначення генеральним секретарем ЦК КП(б)У Станіслава Косіора.

1928-1929 рр. — відновлення репресивної політи­ки, яка охопила й Україну, після поїздки Й. Сталіна до Сибіру. Виступ М. Бухаріна проти репресивних методів, а також проти фактичного повернення до «воєнного комунізму». До нього приєдналися О, Риков та М. Томський (вони звинувачували Й. Сталіна у «воєнно-феодальних методах» експлуатації селян­ства).

1929 р. — посилення тиску Й. Сталіна на гру­пу М. Бухаріна (виведення М. Бухаріна зі складу Політбюро на листопадовому пленумі ЦК ВКП(б), суворе попередження О. Рикову та М. Томському). Отже, були усунуті останні перепони на шляху до цілковитої відмови від непу, створені передумови переходу до силових, адміністративно-командних методів управління економікою і суспільними про­цесами та утвердження сталінського єдиновладдя. У керівництві України послідовників М. Бухаріна, які б наважилися на захист своїх поглядів, було мало.

Першою столицею радянської України стало місто Харків. У 1934 р. столицю було перенесено до Києва.

Форсована індустріалізація

1929 р. — курс на форсовану індустріалізацію. Цей рік Й. Сталін Назвав роком «великого перелому» та «стрибком до соціалізму».

Індустріалізація — це система заходів, спрямованих на приско­рений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення обороноздатності країни.