Матеріальні ресурси та інвестиції

Працівник нового типу вимагає адекватної матеріально-технічної бази. Економічне зростання все більше залежить від підвищення рівня технічної будови виробництва — кількості засобів виробництва, приведених у рух однією робочою силою. Це проявляється у зростанні фондо-, електро-, машиноозброєності праці. Якість, прогресивність сучасної технічної будови виробництва значною мірою зумовлюється рівнем технологічності так званих автоматизованих робочих місць (обчислювальна техніка, АСУ, роботи і т. д.).

Фундаментальні зміни в засобах праці, техніці завжди мали прио-ритетне значення в удосконаленні технологій, підвищенні ефективності виробництва в цілому. Праця людини все більше замінюється робо¬тою машин. Завдяки новим знаряддям праці людина сьогодні не лише звільняється від ручної праці, а й від багатьох виконавчих функцій, частково від функцій розумової праці нетворчого змісту. Економічне зростання отримує могутній імпульс від розвитку засобів праці, від відкриття нових властивостей матерії, розробки нових конструкцій¬них матеріалів, джерел енергії і т. д.

Кількість і якість матеріальних ресурсів виробництва в умовах ринкових відносин прямо залежить від інвестицій — виробничих витрат на будівництво підприємств, придбання верстатів і обладнання, а також інших товарів виробничого призначення з тривалим строком користування. Інвестиції перетворюються в матеріально-речовий зміст капіталу, або інвестиційний капітал (нагромаджена праця, машини, дороги, мости, споруди, комп'ютери і т. ін.). Нагромадження суспільного капіталу, а разом з ним і виробничого потенціалу, забезпечує випуск товарів високої якості в необхідній кількості і є сучасним фактором економічного зростання.

Засоби праці, і в першу чергу техніка, посідають проміжне місце у боротьбі людини з природою за добування життєвих благ.

Природно-ресурсний потенціал

З розгортанням науково-технічної революції оче¬видним є посилення взаємодії і взаємозалежності матеріального виробництва і природи. Подальший розвиток продуктивних сил неминуче пов'язаний

з включенням у господарський обіг дедалі більшої кількості природних ресурсів і збільшенням навантаження на навколишнє середовище.

В умовах обмеженості, а то й вичерпності їх, раціональне використання природних багатств набуває стратегічного фактора економічно¬го зростання.

При цьому слід враховувати не лише кількісні і якісні параметри природних ресурсів, а й природні умови. Економічне значення їх полягає в тому, що вони розглядаються як не створені людиною предмети і засоби праці та середовище життєдіяльності суспільства. Разом це акумулюється в понятті «природно-ресурсний потенціал» — сукупність усіх можливостей, засобів, запасів, джерел, що є і можуть бути мобілізовані для створення життєвих благ. Природні ресурси — це тіла і сили природи, які можуть бути ви¬користанні у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності. Розвідані і вивчені, але при наявному рівні технології ще не освоєні ресурси, мають назву потенційних природних ресурсів.

До природних умов відносяться елементи навколишнього середовища, що прямо не задіяні в суспільному виробництві, але суттєві для життя і діяльності людини (кліматичні і погодні умови тощо).

Природно-ресурсний потенціал зростання включає земельні, мінеральні, водні, лісові, флору і фауну та рекреаційні ресурси. За запасами природних ресурсів Україна займає провідне місце в Європі, зокрема, перше місце за кількістю орних земель, залізної й марганцевої руд, сірки. В числі перших — за запасами кам'яного вугілля, природного газу, калійної і кам'яної солей.

Наявність значного природно-ресурсного потенціалу є важливим позитивним чинником економічного зростання, але не достатнім, якщо ефективно не взаємодіють його інші фактори. Наприклад, в Японії природні ресурси порівняно надто обмежені, проте темпи економічно¬го зростання у повоєнний період були одними з найвищих у світі. Тоді, для порівняння, як деякі найбільш відсталі країни Африки і Південної Америки володіють великими запасами природних ресурсів.