Поведінкові аспекти ухвалення рішення

Якщо до ухвалення рішення менеджери підходять раціонально та логічно, як це описано вище, то більшість рішень повинна бути ефективною. Однак часто рішення.які ухвалюють, не цілком відповідають таким вимогам. Деякі експерти зазначають, що лише 20% рішень, ухвалених американськими компаніями, грунтуються на раціо­нальних технологіях¹⁶. Навіть коли організація намагається діяти логічно, у неї не завжди це виходить. Наприклад, менеджери Coca-Cola вирішили змінити склад напою після чотирьох років маркетингових досліджень і тестувань смаків, проте помилились. З іншого боку, прийняте нелогічне рішення може виявитися правильним. Це поясню­ють поведінковими аспектами процесу ухвалення рішення. Найліпше суб'єктивні впливи на процес відображає адміністративна модель. Інші поведінкові аспекти перед­бачають політичні чинники, інтуїцію, відданість обраному напряму, схильність до ризику, а також етику.

Адміністративна модель ухвалення рішення

Герберт Саймон, Нобелівський лауреат, дійшов висновку про те, що рішення не завжди потрібно ухвалювати логічно та раціонально¹⁷. Його адміністративна модель відображає не те, як потрібно, а те, як насправді ухвалюють рішення. Як бачимо з рис. 4.4, адміністративна модель ґрунтується на тому, що, по-перше, менеджери мають неповну і недосконалу інформацію; по-друге, обмежені вимушеною раціональ­ністю; по-третє, задовольняються першим-ліпшим вирішенням.

Вимушена раціональність означає, що менеджери мають певні обмеження, такі як власні цінності, підсвідомі рефлекси, навики та звички; їх обмежують також не­достатня поінформованість та відсутність потрібних знань. Цим частково пояснюють, чому японські автомобілі витіснили американські з їхнього власного ринку. Роками виробники автомобілів у США змагалися між собою і не звертали уваги на закордонних товаровиробників. "Імпортну загрозу" було виявлено аж тоді, коли внутрішній ринок автомобілів змінився назавжди. Якби менеджери розгледіли ці зміни ще на початку, вони б ліпше підготувалися до конкурентної боротьби з закордонними фірмами. По­няття обмеженої раціональності означає таке: навіть якщо менеджери намагаються ухвалити раціональне рішення, їхня раціональність має межі. Важливою в адміністративній моделі є задовільність. Цей підхід означає, що менеджер не схильний всебічно досліджувати рішення аж до відшукання найліпшого з І

варіантів. Він може обрати будь-яке рішення, що є більш-менш задовільним у цій ситуації. Наприклад, менеджер, шукаючи місце для будівництва нового заводу, може обрати перше-ліпше, якщо воно відповідає головним вимогам транспортної інфраструктури, доступності та ціни, незважаючи на те, що подальший пошук може дати ліпші результати. Причини цього різні. Зокрема, менеджер не має бажання витрачати час на ухвалення оптимального рішення, або не в змозі оцінити велику кількість

варіантів та критеріїв. Часто можуть переважати особисті та суб'єктивні причини. І

Отже, адміністративна та класична моделі відображають різні підходи до ухвалення рішення. Який з них правильніший? Кожен з підходів можна використовувати для ліпшого розуміння того, як менеджери ухвалюють рішення. Класична модель більш традиційна, вона дає змогу вибрати раціональне та логічне вирішення. Адміністративна ж модель допомагає менеджерам зрозуміти їхні помилки та обмеження'⁸. І

Нижче розглянуто інші поведінкові аспекти, які впливають на ухвалення рішення. І