
- •М іністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Ландшафтний дизайн Методичні вказівки до виконання контрольної роботи і розділу дипломного проекту
- •1 Функціональне зонування території, для якої виконується схема благоустрою
- •2 Вибір стилю дизайну саду
- •3 Основні компоненти ландшафту
- •4 Вибір елементів, що заповнюють сад
- •5 Вибір деревно-чагарникових рослин і їх угрупування
- •6 Створення квітників
4 Вибір елементів, що заповнюють сад
Декоративне оформлення ділянки може бути різноманітним, але ділянка не придбає індивідуальність і не знайде закінчену зовнішність, якщо не скористатися в її оформленні декоративними елементами: садовими доріжками, живоплотами, освітлювальними ліхтарями, садовою меблюю і т.д.
Зміст і зовнішність зелених просторів доповнять різні споруди, які називають малими архітектурними формами.
Малі архітектурні форми – це невеликі споруди, що встановлюються в саду у функціональних і естетичних цілях. До них відносяться перголы, арки, шпалери, альтанки, бельведери і ін. (с. 102-116 [1]). Поєднувати між собою ці різноманітні форми необхідно тільки за умови грамотного підходу.
Ці елементи оформлення повинні сприяти досягненню єдності всієї архітектурної композиції і об'єднуватися загальним стилем. Правильна розстановка їх на ділянці дозволить розділити територію на зони.
Як елементи оформлення, підходять споруди і конструкції з природного матеріалу – дерева і каменя, наприклад розпиляні стовбури у вигляді пеньків, лежачий на землі злегка оброблений стовбур дерева, валун на газоні або лужку і т.д.
1 – тераса; 2 – куток з овочевими рослинами і ягідними чагарниками; 3 –дитяча площадка з пісочницею і курінцем; 4 – плакуча береза, навколо якої побудована лава; 5 – газон; 6 – куточок відпочинку; 7 – садова лава; 8 – патіо
Рисунок 4.1 – Приклад застосування декоративних елементів для устрою території саду
5 Вибір деревно-чагарникових рослин і їх угрупування
Дерева – найбільш могутні і ефектні представники рослинного миру. Вони настільки своєрідні, що додають характер цілим природним видам або навіть всій місцевості, підкреслюючи красу інших предметів, будівель і споруд, водних просторів, скульптур, з якими вони граничать.
Завдання садового мистецтва полягає в тому, щоб показати красу росли-нного матеріалу, знайшовши для нього відповідне місце, краще поєднання і поставивши його в найбільш вигідні умови зростання і обрамлення.
При композиції необхідно враховувати красу окремого дерева і красу всього ландшафту. Кожна композиція повинна бути в масштабі з іншими рослинами і рослинними групами, а головне в хорошій пропорції в цілому із загальною ландшафтною схемою.
При створенні плану садових ландшафтів, з самого початку, необхідно визначити площі для розташування композицій різного призначення. На цьому етапі створюється загальний план окремих ділянок; виділяються відкриті площі і площі, що заповнюються рослинами. Особлива увага при цьому повинна бути звернена також на розміри рослин і займану ними площу. Необхідно знати потенційні можливості дерев, чагарників і квітів, і добре продумати скелетну форму самого устрою.
Дерева і чагарники підрозділяються на групи: хвойні, листяні вічнозе-лені і листопадні. Кожна з цих груп має своє призначення в устрої.
Серед великої різноманітності рослин, вживаних в зеленому будівництві, особливе місце займають дерева і чагарники хвойних порід – сосни, ялини, яли-ця і т.д. Вони цінуються як рослини, що володіють високими декоративними властивостями. Завдяки темно-зеленому або сріблястому забарвленню хвої, строгій формі крон, стрункості стовбура, красивій текстурі кори, довговічності, крупним розмірам хвойні породи є прикрасою міст і населених пунктів. Хвойні краще за листяні породи очищають повітря від пилу і відрізняються високими фітонцидними властивостями. У зв'язку з цим стає очевидною важливість під-бору відповідного асортименту хвойних рослин при озелененні міст, територій навколо будівель, зон відпочинку і т. д. Хвойні найбільш зручні там, де потрібний темний штрих в композиції пейзажу, але зібрані в масі, хвойні додають композиції суворий колорит.
Вічнозелені дерева і чагарники – ялівець, самшит, магонія та ін. – також дають сильний ефект протягом всього року.
Листопадні листяні дерева і чагарники складають художній контраст з темно-зеленими хвойними деревами. Навіть найсвітліші з вічнозелених хвой-них дерев виглядають майже чорно-зеленими унаслідок того, що їх щільна хвоя поглинає велику кількість світла. Листяні листопадні дерева, навпаки, володі-ють великою відбиваністю, тому виглядають завжди світлішими.
Високі чагарники, створюючи візуальну перешкоду на рівні очей, як не дивно, сприяють тому, що сад "стає більше", психологічно сприймається просторішим, ніж він є насправді. Ділячи простір саду на "кімнати", чагарники, зростаючі групами або у вигляді огорожі, створюють відчуття комфорту.
Насправді їх роль у формуванні сприятливого, як фізичного, так і психологічного мікроклімату в саду дуже важлива: вони пом'якшують пориви вітру, підтримують певний рівень вологості повітря; декорують огорожі, стіни, невиразні споруди; є притулком садових птахів - і, нарешті, радують око листям і цвітінням.
Та слід пам’ятати, що велика кількість різноманітних, особливо екзоти-них рослин не може зробити сад красивим, тобто, надмірна насиченість рідкіс-ними деревами і чагарниками створює різнобій і строкатість.
Композиція зелених насаджень повинна бути проста, розумна, заснована на строгому дотриманні гармонічної і біологічної єдності в підборі рослин (рис. 5.1 і 5.2).
а – з двох; б – з трьох; в – з чотирьох; г – з п’яти видів
Рисунок 5.1 – Приклади силуетів малих деревних груп змішаного видового складу
Більшість композицій повинна створювати настрій спокою. Акцент конт-растом слід використовувати дуже обережно і лише тоді, коли виникає небез-пека монотонності.
|
|
|
Рисунок 5.2 – Приклади силуетів крупних деревних груп змішаного видового складу |
Рекомендації по підбору дерев можна звести до наступних положень:
основні породи дерев слід вибирати і групувати по висоті, текстурі, формі і відповідно до їх екологічних вимог;
листопадні дерева слід використовувати як підлеглі вічнозеленим, щоб підкреслити сезонні зміни в забарвленні;
вибирати групи дерев і окремі екземпляри, які повинні служити акцен-том для загальної композиції; при цьому треба дуже обережно використовувати дерева з оригінальною зовнішністю;
вибрані дерева повинні відповідати розміру і масштабу композиції;
крона дерева, що стоїть окремо, не повинна розповсюджуватися на сферу впливу крони іншого дерева;
необхідно знати терміни, коли дерево увійде в період свого повного розвитку;
погоджувати тривалість життя дерев, що входять в певну композицію;
не застосовувати багато видів в одній композиції. Група з одного-двух видів виглядає найефектніше (закон простоти);
у композиції повинен домінувати один вид, а останні повинні бути йому підпорядковані (закон домінування);
дерева, що входять до композиції повинні гармонувати, тобто мати схожість в кольорі, формі, текстурі (закон гармонії);
11) місце, що відведено для рослин, повинно відповідати їх вимогам, а потреби рослин різних видів в композиції не повинні бути антагоністичними.
Чагарникові групи. Чагарники можуть утворювати чисті групи з одного виду, що створюють в пейзажі колірну пляму певного забарвлення, і змішані групи, що складаються з декількох видів і створюють в пейзажі пляму з декіль-кох забарвлень.
Чисті групи красивоквітучих чагарників переважно вимагають пев-ного фону, на якому б декоративність їх цвітіння виявилася найяскравіше. Та-ким фоном зазвичай є деревні насадження, газон, трельяжі, стіни будівель. Деревні насадження, призначені служити фоном для красивоквітучих чагарни-ків, повинні бути узгоджені з чагарниками в кольорі, текстурі і формі.
Приклади:
- група бузків на фоні березових насаджень. Гармонує білим забарвлен-ням квіток з білою корою беріз, схожістю ажурної текстури і живописністю крони;
- група шипшини на фоні беріз. Гармонує рожевим забарвленням квіток з білим забарвленням кори беріз;
- група жимолостей на фоні беріз. Гармонує забарвленням білих і роже-вих квіток з білою корою беріз;
- група калини на фоні кленів. Гармонує білими із зеленуватим відтінком квітками і текстурою листя з текстурою листя клена;
- група калини на фоні лип. На темному фоні лип яскраво виділяються білі квітки калини і червоні плоди, а розрізне листя калини підкреслюється темною щільною зеленню округлого листя липи.
У цих групах для отримання сильнішого барвистого ефекту використову-ються також красивоквітучі трав'янисті багаторічні рослини.
Приклади:
- бузок і деревовидні півонії. Обидва види мають квітки однакових забарвлень – білі, бузкові, рожеві. Добре співпадають за часом цвітіння, що значно збільшує барвистість всієї композиції. Бузок в домінуючій кількості, півонії в доповненні;
- бузок китайський і таволга Вангутта. Хороше поєднання рясних роже-вих квіток бузку китайською з масою білих квіток таволги;
- слива Піссарда і мигдаль низький (бобовник). Одночасне цвітіння і гар-монія між червоним листям сливи і рожевими квітками мигдалю;
- слива Піссарда і барбарис червонолистий. Гармонійне поєднання черво-ного листя у обох видів;
- екзохорда і айва японська. Квітнуть одночасно. Яскраво-червоні квітки айви японської добре виділяються на фоні маси білих квіток екзохорди;
- таволга Вангутта і глід однопестичний махровий. Гармонійне поєднання рожевих махрових квіток глоду і білої маси квіток таволги;
- таволга Дугласа і таволга японська. Утворюють контраст у формі роже-вих суцвіть – колосовидних у таволги Дугласа і парасольковидних у таволги японської. Таволга японська як низькоросла повинна бути на передньому плані;
- бузок і будлея очереднолиста. Поєднання білих квіток бузку з ліловими квітками будлеї;
- група калини на фоні горобини звичайної. Добре поєднуються і плоди і квіти;
- група калини на фоні берези. Добре поєднуються листя і плоди;
- група калини на фоні ялин. Темний фон ялин яскраво підкреслює білі квітки і червоні ягоди калини;
- група дерена на фоні ялин і ялиць. Жовті квітки дерена яскраво виділя-ються на фоні хвойних;
- група таволги гострозубчатої на фоні яблунь Недзведзського і пурпур-ної;
- група таволги японської на фоні липи сріблястої. Добре узгоджуються рожеві квітки таволги з сріблястим листям липи;
- група півоній деревовидних з каштаном. Добре узгоджуються за часом цвітіння, гармонії забарвлення квіток і текстури листя.
Змішані групи красивоквітучих чагарників формуються краще всього з двох-трьох видів чагарників, причому один з цих видів повинен домі-нувати, а останні його доповнювати. Для утворення групи підбираються росли-ни або з одночасним цвітінням для утворення барвистої плями в певному сезо-ні, або з цвітінням в різні періоди вегетації для підтримки в групі кольору в різні періоди.
Групи одночасно квітучих формуються з декількох видів рослин, цвітіння яких співпадає і квітки яких поєднуються між собою за принципом гармонії або контрасту:
- гортензія деревовидна і клематис Жакмана. Білі квітки гортензії служать фоном для бузкових квіток клематиса;
- «Золотий дощ» і люпин багаторічний. Гармонують жовті звисаючі гро-ни золотого дощу і колосовидні суцвіття люпину, що підіймаються вгору;
- калина «Сніжна куля» і червоні ранні півонії. Гармонують форма квіток півонії з суцвіттям калини і контрастують по забарвленню квіток.
Групи постійно квітучих компонуються з видів, цвітіння яких слідує одне за іншим. Не дивлячись на принадну назву, постійно квітучі групи часто вигля-дають біднішими, ніж групи одночасно квітучих. Цвітіння більшості видів ча-гарників продовжується не більше двох тижнів. Для того, щоб отримати колір в групі хоч б чотири рази в сезон, група повинна включати чотири види чагарни-ків. Таким чином, на кожен вид дістанеться чверть території, відведеної для групи, внаслідок чого зменшується маса кольору, а отже, і декоративний ефект. Краще всього постійно квітучі групи чагарників компонувати за родовим прин-ципом, тобто складати з різних видів одного і того ж роду. Такі групи хоча і не квітнутимуть впродовж всього сезону, але значно продовжать цвітіння роду завдяки підбору рано- і пізноквітучих видів. Крім того, всі види одного і того ж роду мають схожість в облиственині, будові куща і квіток, і тому гармонують між собою.
Приклади змішаних груп з одного роду (порядок назв йде від рано- до піз-ноквітучих):
- група форзицій (загальне цвітіння 20-25 днів). Форзиції: Жіральда, серед-ня, поникла, європейська;
- група таволг (загальне цвітіння 60 днів). Таволги: гострозубчата, Вангу-тта, середня, сливолиста (весняні), японська, Вільсона, Бумальда, Сарджента, Більярда;
- група дейцій (загальне цвітіння 35 днів). Дейції: граціозна, дрібнолиста, Вільморена, елегантна, Лемуана, городчата;
- група бузку (видові) (загальне цвітіння 44 дні). Бузки: китайський, поник-лий, Вольфа, волосистий, угорський, амурський;
- група гортензій (загальне цвітіння 36–45 днів). Гортензії: сіра, садова, деревовидна, волотиста.
Приклади утворення ландшафтних груп приведені на рис. 5.3
2
3 1 3
4 5
|
Варіант І: 1 – береза Юнга; 2 – ялина колю-ча, форма срібляста; 3 – береза боро-давчаста; 4 – ялівець козацький; 5 – газон. Варіант ІІ: 1 – горобина звичайна, форма плакуча; 2 – сосна кримська; 3 – береза бородавчаста; 4 – ялівець, що стелить-ся; 5 – газон
|
1 1
2 1 1 3 2 4 3 |
Варіант І: 1 – сосна кримська; 2 – форзиція звисаюча; 3 – мускарі; 4 – газон. Варіант ІІ: 1 – ялина сиза; 2 – мигдаль низь-кий; 3 – примула японська. Варіант ІІІ: 1 – псевдотсуга тисолиста; 2 – дейція Лемуана; 3 – флокс волотистий (червоний) |
Рисунок 5.3
Для вибору дерев і чагарників можна користуватися додатком А.