3 Основні компоненти ландшафту

До основних компонентів ландшафту перш за все слідує віднести рельєф.

Пластика рельєфу є основним елементом, який характеризує майбутній напрям в дизайні малого саду. Існуючий рельєф не завжди може задовольняти потреби проектувальника, тому при необхідності його можна видозмінити, використовуючи штучні форми.

Перетворення може носити частковий характер або рельєф створюють штучно. У першому випадку рельєф трохи підправляють, не порушуючи його природних ліній. Горбам, терасам, укосам додають виразніший, плавніший або, навпаки, різко обкреслений профіль. У другому випадку його повністю видо-змінюють, перетворюючи горбисту ділянку в рівнинну і навпаки.

Особливу естетичну цінність мають ділянки з вираженим горбистим рельєфом. Це дозволяє створити видові або оглядові майданчики, замаскувати небажані об'єкти або непривабливу господарську зону, огорожу, приховати межі території, організувати лінію маршруту в потрібному напрямі і т.д.

Художні достоїнства горбистого рельєфу, його пластика виявляються і підкреслюються грою світла і тіні.

Наявність горизонтальних площин в різних рівнях дозволяє розділити ділянку на окремі функціональні зони, відокремивши їх між собою підпірними стінками або просто розділити зони горбами. Такі штучні перетворення рельєфу одержали назву «геопластика».

За допомогою насипного ґрунту можна виконати різноманітні форми рельєфу (рис. 3.1 [8]).

Проте в невеликому за площею саду не завжди виникає необхідність і можливість повністю перетворювати існуючий рельєф. Найчастіше мова йде про часткові перетворення, які можуть бути викликані розміщенням вийнятого з котловану ґрунту або засипкою поглиблень, що викликають заболоченість території ділянки.

а б в г

а – використання геометрично правильних форм; б – формування закритих, напіввідкритих і роздроблених просторів; в – створення складних об'ємно-просторо-вих композицій; г – створення ігрових лабіринтів і перетнутого рельєфу

Рисунок 3.1 – Форми рельєфу, що можна виконати з насипного ґрунту

За допомогою вийнятого з котловану ґрунту можна сформувати одну або декілька невеликих терас, влаштувавши їх поряд з огорожею або будівлею. На терасах, окрім майданчиків, можна створювати декоративні композиції з трав, квітів і чагарників.

Такі декоративні композиції дуже добре є видимими, маючи в цьому велику перевагу перед рівнинною ділянкою.

Укоси терас можна закріпити висадкою ґрунтопокривних або злакових рослин з сильною кореневою системою. Проте привабливіше виглядають тераси з підпірними стінами, які можна виконати з різних матеріалів: каменя, цегли, колод, бетонних блоків і т.д. Найбільш декоративні підпірні стіни, що складені методом сухої кладки. Такий вид кладки дає можливість додатково висаджувати ампельні рослини, що значно прикрасить загальний вид стінок і сад в цілому (с. 80-82 [1]).

Але слід також враховувати і деякі недоліки в створені різних пагорбів. По-перше треба мати на увазі, що для повного укладання ґрунту необхідний деякий час, тому з висаджуванням більшості рослин треба почекати.

По-друге, схили пагорбів мають різну орієнтацію по сторонах горизонту, тому підбирати рослини необхідно за умови їх відношення до сонячних променів. Крім цього треба враховувати, що на пагорбах волога вивітрюється швидше, ніж на рівній ділянці, тому рослини будуть відчувати постійний недолік у волозі.

Приклади геопластики і посадки рослин приведені на рис. 3.2 [8]:

а б

в г

а – створення різних рівнів між рослинністю і пішохідною доріжкою; б – поєд-нання і заглиблення рослинного рівня по відношенню до загального рівня ділянки; в – підйом посадок по відношенню до загального рівня ділянки; г – створення природ-ного ландшафту на штучному рельєфі

Рисунок 3.2 – Взаємозв'язок штучного рельєфу з посадками

Важливим компонентом для штучного перетворення рельєфу є природне каміння, яке може використовуватися в устрої підпірних стін, сходин, і присут-ність якого на ділянці навіть з незначним перепадом рельєфу, допомагає зроби-ти її виразнішою.

Не менш цікаве його використання як самостійного елементу в дизайні малого саду, де камені можуть бути одним з головних елементів або ж допов-нювати квітково-декоративні устрої.

Альпінетуми ботанічних садів з їх цікавим устроєм і яскравими фарбами квіток альпійських рослин зробили істотний вплив на декоративне садівництво і поступово «альпійський сад» перекочував за межі ботанічних садів в звичайні парки і сади, спочатку у вигляді окремих фрагментів, а потім у вигляді спеціаль-них ландшафтів альпійського типу. Але створення садового «альпійського ланд-шафту» на рівному місці більшою частиною мало доцільно, тому при бажані удаються до створення штучних височин.

При створенні альпійських ландшафтів в садах камінь, як і в природних умовах, повинен складати найбільш важливий елемент. Саме завдяки наявнос-сті каменя тут з'являється можливість вирощувати значну кількість красиво-квітучих «альпійців», культура яких за звичайних умов вирощування була б дуже скрутна.

Для успішного вирощування альпійських рослин необхідні в першу чергу: гарний дренаж, постійна вологість ґрунту, підвищена вологість повітря і рихлий, багатий гумусом ґрунт. Камені і гравій надають значну допомогу в створенні цих умов. Вони забезпечують кращий дренаж і сприяють збереженню постійної вологості в ґрунті, що знаходиться під каменями і між ними. Коріння альпійських рослин чіпляються за камені, у пошуках вологи проникають під них і знаходять собі якнайкращий розвиток саме в цих місцях.

Камінь не тільки створює кращі умови для зростання рослин, але і сам по собі є найбільш характерним і надзвичайно декоративним елементом ландшаф-ту. Деякі камені і їх природні комплекси по своєму кольору, структурі і оригі-нальності форми настільки красиві, що служать такою ж прикрасою ландшаф-ту, як і декоративні рослини.

Значний внесок у використання природних каменів в пейзажних садах і створенні теорії композиції внесли майстри японського садово-паркового мис-тецтва.

В японському мистецтві є характерним, що для урівноваження композиції з каменів, головний і допоміжний камені знаходяться в стоячому положенні і розташовані поряд, а горизонтальний і додаткові – по сторонах на деякій відстані [7].

Для створення кам'яних композицій саду рекомендується п'ять основних каменів (рис. 3.3 [7]):

а б в г д

а – широкий; б – високий; в – плаский; г – що гілкується; д - що спирається

Рисунок 3.3 – Основні типи каменів

Дуже виразні ті групи каменів, які складені за принципом гармонії або контрасту, створюючи закінчену композицію, що добре вписується в навко-лишній ландшафт. Вони можуть бути згруповані по-різному, створюючи при цьому від 8 до 10 композицій (рис. 3.4 [7]):

А)
Застосування: а – для вершини або схилу горба; б, г – для горбів або на березі біля води; в, є, з – при будь-якому рельєфі; д, і – на березі біля води; ж – на вершинах або схилах і під деревами; к – у поєднанні з деревами і рослинами

Б )

Застосування: а, б, з – при любому рельєфі; в – на схилах біля водопаду; г – на схилах горбів; д – при виді із-за горба; є – вздовж крутої дороги, на острові; ж – біля підніжжя горбів, на острові

Рисунок 3.4 – Композиции з двох (А) і трьох каменів (Б)

Особлива увага приділяється формам і пропорціям каменів, які визнача-ють породи дерев і розмір малих форм, розміщених в саду (рис. 3.5).

Рисунок 3.5 – Композиції, що мають дуже живописний вигляд і які можна скласти з п'яти основних каменів під деревами [7]

Кращим матеріалом для каменистого саду є найбільш крупні камені твер-дих гірських порід – граніту, пісковику, вапняку. Туф, що також застосовується у великій кількості для оформлення альпінетумів менш придатний для цих ці-лей, чим граніт або вапняк. Порожнечі туфу сильно сприяють його вивітрюва-нню і дають притулок численним важко винищуваним смітним рослинам. Але в будь-якому випадку бажано використовувати місцевий матеріал.

Хоча камінь в альпійському ландшафті грає важливу роль, він не повинен бути головним елементом. У всякому садовому ландшафті головним елементом повинні бути рослини і тільки на крутих схилах, де камені найбільш живописні, рослинність може поступитися їм.

Серед основних компонентів ландшафту значну роль також мають водойми. Присутність водойми, природної або штучної, на будь-якій ділянці тільки покращує мікрокліматичні умови, придає їй більш природний вигляд.

Класифікація водойм, засоби їх влаштування наведені дуже змістовно в конспекті лекцій (с. 87-102 [1]), тому в методичних вказівках не будуть роз-глядатися.