10.2. Економічні погляди пʼєра Буагільбера (Франція).

П’єр Лепезан де Буагільбер (1646-1714) був окружним суддею в Руані. Як не важко в це повірити, але простий окружний суддя своїм умом дійшов до тих ідей, які будуть відстоювати видатніші митці XVIII ст. – Кене, Тюрго і Адам Сміт.

Відносно трактування багатства Буагільбер дотримувався поглядів аналогічних Петті. Він писав, що гроші самі по собі річ зовсім нікчемна. Їх прагнуть тільки для того, щоб їх тут же за щось віддати. Якщо в країні достатньо необхідних продуктів, то не важливо, більше чи менше в ній срібла. У стародавні часи говорить Буагільбер, було 3-4 професії, а тепер їх 200 і всі вони залежать одна від одної. “Всякий купує продукти свого сусіда, результат його праці тільки при жорсткій умові, нехай мовчазній і невираженій, а саме: що продавець зробить теж саме по відношенні до продукту покупця чи відразу, що іноді трапляється, або через багато рук, проміжних професій, що приводе до того ж самого...”. а через 100 років інший француз Сей скаже “Продукти обмінюються на продукти” і виведе свій славнозвісний “закон ринків”.

У окремий пункт треба виділити думку Буагільбера щодо рівноваги. “Треба, щоб усі речі були у постійній рівновазі і зберігали ціну пропорції у співвідношеннях між собою і відносно витрат, які необхідні для їх відтворення”, “... щоб утримувати рівновагу — єдиний хранитель спільного добробуту, треба, щоб завжди був паритет продаж і покупок, і необхідно чинити так кожному, інакше все загине...”. І якщо якась частина продуктів не знаходить попиту, цього достатньо, “щоб задушити все інше”, тому що “найменший розлад подібно дрожжьовій заразі, яка псує всю державу, із-за взаємного зв’язку речей між собою, як це показано”. І це при тому, що теорію спільної ринкової рівноваги Леон Вальрас запропонує тільки у другій половині ХІХ ст.

Розглядав Буагільбер і питання втручання в економічне життя суспільства. “Потрібен нагляд, щоб змусити дотримуватись згоди і закони справедливості заради такої великої кількості людей, які тільки і прагнуть їх порушити, помиляються з ранку до вечора і які сподіваються збудувати свій добробут на розоренні своїх сусідів. Але тільки одній природі під сілу віддати такий наказ і підтримувати мир. Втручання всякого іншого авторитету лише все занапастить, з якими б благими намірами це не робилося б”. Природу Буагільбер ототожнює з Проведінням, тобто Богом. Вона однаково всіх любить і усіх бажає нагодувати. Що ж пропонує автор правителям країн? “Питання не в тому щоб діяти; необхідно тільки припинити діяти, вчиняючи насильство природі”. “Для цього достатньо однієї миті. У той же час природа, зайшовши волю, ввійшовши у свої права, відновить торгівлю і пропорцію цін між усіма продуктами...”. Пропозиція Буагільбера “припинити діяти” – це майже дослівно головний лозунг фізіократів: “Дайте речам йти своїм ходом”.