7.2 Дієслівні форми на -но, -то

Особливе місце у фахових текстах посідають двокомпонентні конструкції з присудком, вираженим дієслівною формою на -но, -то, і об’єктом – прямим додатком у знахідному (або родовому) відмінку без прийменника. Наприклад: застосовано (що?) метод; прочитано (що?) курс лекцій. У таких реченнях увагу сконцентровано на події, що відбулася або відбудеться. Ці конструкції зазвичай розглядають як різновид безособового речення.

Конструкції з дієслівною формою на -но, -то є завершальною ланкою ланцюжка пасивних конструкцій у процесі нейтралізації суб’єкта – виконавця дії: Верховна Рада прийняла закон → Закон прийнятий Верховною Радою → Закон прийнятий → Закон прийнято. Через походження, а також те, що зазначені конструкції є основним засобом перекладання іншомовних пасивних конструкцій, їх часто класифікують як пасивні. Проте, виходячи з поданих вище дефініцій активна конструкція і пасивна конструкція, речення з формою на -но, -то треба віднести до активних, оскільки вони описують подію з об’єктом, що в реченні є додатком.

Форми на -но, -то надають реченню певного відтінку результативності й минулості: вони виражають недавно завершену дію. У зв’язку з цим їх зазвичай уживають без допоміжного дієслова було. Конструкції зі словом було використовують зрідка, щоб підкреслити те, що одна минула дія відбулася перед іншою дією в минулому часі, наприклад: деталь було нагріто в печі, а потім занурено у воду. У вислові це буде зроблено підкреслено, що дія обов’язково відбудеться та завершиться в майбутньому.

Конструкції з дієслівною формою на -но, -то семантично відрізняються від означено-особових речень. Наприклад, вислів якість гарантовано інформує, що вже хтось ужив заходів, щоб забезпечити якість. А у вислові якість гарантуємо підкреслено, що саме ми продовжуємо вживати потрібних заходів, але вони ще не пройшли випробування часом.

Підкреслимо поняттєву відмінність між безпідметовими конструкціями з формами на -но, -то (книжку написано українською мовою, матеріали зібрано докупи) і підметовими конструкціями з пасивними дієприкметниками (книжка написана українською мовою, матеріали зібрані докупи). Обидві конструкції не суперечать нормам української мови, однак безпідметові доречні, коли є потреба наголосити на присудкові, тобто на дії. Підметові ж речення треба вживати, якщо потрібно відтінити не дію, а ознаки, набуті підметом унаслідок дії. Наприклад, у реченні Ухвалу прийнято одноголосно наголошено на події (прийнятті), а не на ознаках ухвали. Натомість у реченні Колеса були пошкоджені після далекої дороги не можна заміняти дієприкметник безособовою формою, бо тут указано саме властивість (пошкодженість) коліс.

Узагалі, коли з логічних причин не може бути діяча, то й не можна вживати безособову дієслівну форму на -но, -то. Наприклад: Неправильно: Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкрито цілинний степ. Правильно: Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкритий цілинний степ.

Поширеною стилістичною помилкою фахових текстів є введення в речення діяча у формі іменника чи займенника в орудному відмінку. Наприклад: Закон прийнято Верховною радою. Орудний відмінок діяча тут неможливий ані з логічних, ані з граматичних причин. По-перше, ці конструкції передають поняття «хтось зробив». По-друге, дієслівні форми на -но, -то незмінні, вони не мають закінчення, яке б указувало на особу-виконавця. Тому речення з ними граматично безпідметові, бо в них узагалі не може бути діяча. Наведену вище помилкову конструкцію треба перебудувати в активну: Верховна рада затвердила Закон. Але якщо ми хочемо наголосити саме на події, не вказуючи, хто це зробив, то можна, вилучивши діяча, залишити присудок у формі на -но, -то. Наприклад: Закон затверджено.

Усе викладене вище стосується особи-діяча, коли додаток відповідає на питання ким? В орудному відмінку може стояти іменник (займенник), що означає знаряддя (тобто відповідає на питання чим?) Порівняймо два речення:

Неправильно: Наказ підписано сьогодні (ким?) директором.

Правильно: Наказ підписано (чим?) ручкою.

Відмінність між цими реченнями полягає в тому, що ручка – це знаряддя, а директор – діяч. У цьому можна додатково пересвідчитися, перебудувавши обидва речення в активні. Речення Директор підписав сьогодні наказ – природне і заміняє помилкову конструкцію. А речення Ручка підписала наказ – неприродне, бо ручка не може сама підписувати, вона – знаряддя писання. Хоча в реченні Ця ручка дозволяє проводити лінії різної товщини слово ручка – підмет. Така ситуація зі словами, що позначають знаряддя у фахових текстах, є типовою: в одних реченнях вони є додатком в орудному відмінку, в інших – підметом у називному. Порівняймо: Дерево розрізано (чим?) новою пилкою. та Нова пилка (що?) розрізає дерево вдвічі швидше, ніж стара. У першому реченні пилка – додаток, у другому – підмет.

Помилкові конструкції типу Указ підписано Президентом можна виправити, замінивши додаток на неузгоджене означення: Указ Президента підписано.

Отже, безособову дієслівну форму на -но, -то можна вживати лише в реченнях, де не вказано особу-діяча. Тому правильно писати: його змінено (здеформовано, нагріто) десь (за певних умов, чимось), але його змінив (здеформував, нагрів) хтось.