2. Огюст Конт – французький філософ, вчений-позитивіст, засновник науки соціологія.
Соціологія як наука була визнана в 40-х роках Х!Х ст. після опублікування О. Контом його роботи „Курс позитивної філософії”, де він вперше використав термін „соціологія” і визначив необхідність вивчення суспільства на науковій основі.
О. Конт є фундатором позитивізму як особливого методу дослідження соціальних процесів, що тяжіє не до умоглядного теоретизованого знання, а до такого знання, яке засноване на спостереженні та експерименті і пов’язане з використанням математичних методів. Переваги такого знання про суспільство очевидні і характеризують точність, достовірністю, конструктивністю, об’єктивністю.
За О.Контом, існують три стадії, через які послідовно проходить людська свідомість: теологічна, коли світ пояснюється дією надприродних сил, метафізична абстрактна), коли світ пояснюється за допомогою пізнання сутності речей, а не релігійними впливами, та позитивна (наукова), коли формується науковий світогляд, основу якого складає позитивне знання. Отже, Конт відкрив закон про три стадії інтелектуального розвитку людини:
Теологічна (релігійні уявлення).
Метафізична (розумова (розсудочна) діяльність)
Позитивна (наукова).
Соціологія є вершиною позитивного знання.
Конт відкрив закон розподілу та кооперації праці. В суспільстві люди розподіляються на соціальні групи, з іншого боку об’єднуються в соціальні групи. Взаємна згода між людьми є основою життя суспільства. Конт розділив соціологію на дві частини:
Соціальна статика (вивчає незмінні процеси і явища в суспільстві, вивчає анатомію суспільства, його структуру, побудову тощо).
Соціальна динаміка (вивчає закони руху та розвитку суспільства, його прогрес, соціальні явища в розвитку).
Також дослідник започаткував теоретичний аналіз індустріального суспільства, за що його вважають родоначальником індустріальної соціології. Він аналізував процес індустріалізації, який супроводжувався впровадженням науки у виробництво, концентрацією робітників, появою непримиренних протиріч між власниками та найманими працівниками. Конфлікт між власниками і робітниками він кваліфікував як результат неефективної організації праці. О. Конт був противником революційних форм боротьби, надавав великого значення діяльності інженерів-організаторів виробництва, а також моралі, вихованню людей.
3. Класичний період в розвитку соціології ( іі половина х1х ст. – поч.. Хх ст.) представлений кількома школами і напрямками:
Біоорганічна школа (засновник – Герберт Спенсер). Спенсер вважав суспільство аналогом природного організму і пояснював його через біологічні закони. Він вважав, що суспільство не повинно пригнічувати людину, а повинно їй служити. Всі суспільні явища він розглядав з позиції еволюціонізма.
Психологічна школа. Суспільство розглядалось як взаємодія психологічних сил. Гюстав Лебон розробив концепцію психології натовпу ( що таке натовп, як управляти натовпом, що впливає на поведінку людини в натовпі). Габріель Тард вивчав проблему взаємодії між людьми в суспільстві, міжособистісні стосунки, суспільство як живий організм. Зиґмунд Фрейд розглядав поведінку людини в суспільстві, мотиви поведінки, що криються в підсвідомості людини та її сексуальних інстинктах. Чарльз Кулі вивчав колективну психологію, психологію трудових колективів, взаємодію між людьми, проблему конфліктів.
Еміль Дюркгейм написав працю „Правило соціологічного методу” і розробив вчення про методи дослідження суспільства. Він описав вимоги до вивчення соціальних фактів:
Розглядати соціальні факти як речі.
Систематично відокремлюватися від усіх ідей та ідеологій.
Визнавати первинність цілого над складоваими частинами.
В дослідах Дюркгейм використовував природні науки, досліджував колективну свідомість, вивчав поведінку людей і подолання конфліктів в суспільстві.
Макс Вебер та Георг Зіммель визнали соціологію як науку, що повинна брати найкраще з інших наук. Основним об’єктом дослідження був індивід – який має свою поведінку і свідомість.
Вони сформулювали ряд методологічних принципів, на які опирається соціологія6
Вимога вилучення із наукового світогляду об’єктивних знань (знання про дійсність).
Соціологія повинна з’ясовувати причини подій, не вдаючись до наукових прогнозів.
Соціологія повинна підпорядковуватись правилам логіки і загальнолюдським цінностям.
В інтелектуальній діяльності треба поєднувати емпіричні дані із загальнолюдськими цінностями.
Зміна ціннісних переваг соціологів залежить від епохи.
М. Вебер займався політичною та економічною соціологією, в якій розглядав поведінку людини в суспільстві. Г. Зіммель займався питаннями духовної еволюції.
4. Розвиток західної соціології в ХХ ст.
На початку ХХ ст. в зв’язку із соціальними потрясіннями в Європі центр соціології переміщується в США. Соціологія стає університетською наукою.
В 1892 році відкрита перша в світі кафедра соціології та соціологічний факультет в Чікагському університеті.
Соціологія в США спочатку формувалась як університетська, а потім як прикладна наука. Вона розглядалась як важливий інструмент подолання конфліктів, забезпечувала соціальну стабільність в суспільстві, визначала кращі форми управління суспільством.