6.4.3. Недоліки і переваги обох систем.

1. Друга система характеризується більш низьким рівнем шумів і зберігає лінійне за інтенсивністю відтворення асоціативного образу навіть при використанні нелінійного елементу.

2. Проте кількість образів, що зберігається в такій системі обмежена розмірами вхідної площини, в той час як в системі з безопорною голограмою таке обмеження відсутнє.

7. Оптичний зв’язок відкритими каналами

7.1. Розповсюдження світла через атмосферу

При розповсюдженні світла через атмосферу виникають певні погіршення інформаційного сигналу. Можна виділити такі основні причини:

1) молекулярне поглинання;

2) поглинання та розсіювання рідкими або твердими частинками;

3) атмосферна турбулентність.

7.1.1. Молекулярне поглинання

Речовинами, які вносять основний вклад в поглинання світла є:

- водяна пара;

- вуглекислий газ;

- озон.

Проте поглинання залежить від довжини хвилі випромінювання, яке застосоване для переносу інформації. Відомо, що в атмосфері існує шість так званих вікон прозорості. Це інтервали довжин хвиль, у межах яких поглинання світла є відносно малим. Вищезгадані вікна лежать переважно в інфрачервоній області:

Таблиця 2

Вікна	1	2	3	4	5	6
Довжина хвилі, мкм	1-1.07	1.18-1.23	1.58-1.7	2.18-2.3	3.5-4	9-11

7.1.2. Поглинання та розсіювання рідкими або твердими частинками

Розрізняють декілька типів аерозолів, тобто суспензій рідини в атмосфері:

- каплі діаметром менше мікрометра. Поглинання залежить від довжини хвилі як . Найчастіше це туман;

- каплі діаметром у декілька десятків мікрометрів. Поглинання пропорційне (досить незначне);

- каплі приблизно 5 мікрометрів. Такі утворення виникають, наприклад, у вигляді міської димки. Поглинання збільшується з зменшенням .

До цих капель рідини треба додати тверді частинки. У цьому випадку поглинання залежить від і є вибірковим. Оптичною густиною атмосфери називають величину:

, (7.1.1)

де – відповідно початковий та пропущений атмосферою світлові потоки. Оптична густина змінюється від 2 до 5 на кілометр. Це співвідношення відповідає поглинанню від 20 до 50 дБ/км, що є значною величиною.

7.1.3. Атмосферна турбулентність

Випадкові зміни показника заломлення атмосфери призводять до зміщення світлових променів, флуктуацій амплітуди і фази світлової хвилі. Ці зміни вимагають застосування іноді дуже складних систем корекції параметрів оптичної хвилі. Такі системи отримали назву систем адаптивної оптики.

7.2. Макрохвилеводи

Д

Рис. 7.2.1

ля повноти картини треба згадати засоби каналізації світла за допомогою макрохвилеводів. Приклад такої системи наведений на рисунку 7.2.1, де зображений реально діючий лінзовий хвилевід. Фокусна віддаль об’єктивів ~ 50 м. Затухання порядку ~ 0.5 дБ/км. Система включає також адаптивні пристрої. Інший такий хвилевід з об’єктивами м має затухання 0.15 дБ/км. Об’єктиви можуть бути виконані у вигляді газових лінз. Локальні зміни показника заломлення виникають за рахунок контрольованих локальних змін тиску.

Недоліки відкритих систем:

- великі втрати;

- незахищеність інформаційного каналу від несанкціонованого доступу;

- залежність “лінії” зв’язку від стану навколишнього середовища.

Список літератури ДО ЧАСТИНИ і

Основна:

1. Интегральная оптика./ Под ред. Т.Тамира.- М.: Мир, 1978.- 344 c.

2. Маркузе Д. Введение в волноводную оптику.- М.: Мир, 1980.- 374 c.

3. Свечников Г.С. Интегральная оптика.- К.: Техніка, 1986.-232 с.

4. Адамс М. Введение в теорию оптических волноводов.- М.: Мир, 1984.- 384 с.

5. Вейнберг В.Б., Саттаров Д.К. Оптика световодов.- Л.: Машиностроение, 1977.- 320 с.

Додаткова:

1. Хансперджер Р. Интегральная оптика: теория и технология.- М.: Мир, 1985.- 379 c.

2.Унгер Х.Г. Планарные и волоконные оптические волноводы.- М.: Мир, 1980.- 656 c.

Частина ІІ