5

2012/2013н.р.

Тема: Визвольна війна українського народу середини ХУІІ ст. Утворення козацької держави.

1. Причини війни, її характер та рушійні сили.

2. Хід війни у 1648-1654 рр. Переяславська Рада. "Березневі статті".

3. Формування української держави.

4. Події 1654-1657 рр.

Рекомендована література :

1. Історія України. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей – К., 1998, с. 133-147

2. Лановик Б.Д. Історія України. – К.,1999, с. 84-97

3. Субтельний О. История Украины.- К.,1994, с. 159-179

4. Савченко Н.Н., Филиппенко Р.И. Учебное пособие "История Украины: конспект лекций" для студентов - X.: Изд-во НФАУ, 2002. – с. 37-47

1. Причини, характер та учасники війни.

ХУІІ століття у Європі було дуже бурхливим:

- між католицькими державами і протестантським союзом відбувалася 30-річна війна(1618-1648рр);

• в Англії почалася буржуазна революція;

• постійним явищем були селянські війни ( в Росії, Німеччині, Швеції);

Неспокійно було і в Речі Посполитої: вона пережила ряд козацько-селянських повстань (останнє закінчилось у 1638 р). Наступне десятиріччя - 1638-1648 – у Польщі називали "золотим покоєм" , однак цей спокій був оманливим, тому що залишалися протиріччя, які призвели до війни – "Хмельниччини".

Причинами війни були:

І. Соціально-економічні.

1. Посилення феодального гніту селян:

• польській шляхті належала більшість земель України;

• панщина становила 4-5 днів на тиждень, крім того, селяни виконували безліч інших повинностей;

• відсутність будь-яких прав у селян;

• щоб отримати більше прибутків, шляхтичі часто передавали свої землі в оренду євреям. Строки оренди були дуже короткими – 2-3 роки, і орендарі нещадно експлуатували селян. Француз Боплан порівнював становище українських селян з галерними невільниками;

2. Невдоволення своїм становищем козацтва:

• з одного боку, на початку ХУІІ століття козацтво стає провідною силою суспільства, даючи успішну відсіч татарсько-турецьким нападам, захищаючи кордони Речі Посполитої;

• в той же час, польський уряд постійно обмежує права козацтва (скорочено реєстр до 6 тис., не виплачується своєчасно зарплата, обмежується козацьке самоврядування та судочинство). "Козаки – це нігті на руках нашої політики,- часто казали польські королі. - Вони дуже швидко ростуть, тому їх потрібно частіше підстригати". Козацька делегація у 1632 р. навіть була позбавлена права брати участь у виборах нового короля Владислава.

3. Незадоволення своїм становищем українських міст та міського населення:

• постійно порушується Магдебурзьке право;

• залежність міського населення від польських магнатів;

• занепад українських міст.

ІІ. Національно-релігійні причини.

1. наступ католицької та уніатської церкви на православну, переслідування православної віри; заборона православним обіймати адміністративні посади навіть у місцевих органах;

2. Національне гноблення:

• українському населенню нав’язується польська мова;

• занепад української освіти;

• переслідування та знущання з української мови.

- своєї власної еліти в той час Україна не мала: українська шляхта все більше "соромиться" руської віри та мови, переходячи у католицизм. "Ополячились та покатоличились" – так про них казали в той час.

Найбільш активними учасниками війни були:

• козацтво;

• селяни;

• міщанство;

• дрібна українська шляхта;

• підтримку надавала повстанцям православна церква.

Характер війни можна визначити як:

• антифеодальний;

• національно-визвольний;

• з релігійними лозунгами.

Головними завданнями війни можна вважати такі:

- звільнення України з-під влади Речі Посполитої;

• сформувати власну українську державу;

• ліквідація існуючої феодально-кріпосницької моделі суспільства і створення нової, заснованої на дрібній власності на землю фермерського типу.

Очолив повстання Богдан (Зіновій)Хмельницький (1595 –1657 рр.)

• був освіченою людиною, вільно володів польською, латинською, турецькою та французькими мовами;

• майже все своє життя провів у війнах та походах. У битві під Цецорою у 1620 р. потрапив до полону і 2 роки провів у турецькій неволі;

• після повернення з полону жив у своєму хуторі Суботові, записався до реєстрового війська, брав участь у походах на Константинополь;

• під час війни між Польщею і Москвою бився на боці поляків;

• у війні Франції з Іспанією у 1644-46 рр. разом з 2 тисячами козаків брав участь в облозі Дюнкерка. На його здібності звертав увагу кардинал Мазаріні;

• у 1638 р. отримав посаду писаря війська Запорізького;

• намагався відстояти свої права в суді після захвату його хутора шляхтичем Чаплинським, але законним шляхом правди не добився, тому у грудні 1647 р. прибуває на Січ, на його заклик козаки виганяють з Січі польську залогу, і в лютому 1648 р. був обраний гетьманом.

2. Хід війни у 1648-1654 рр.

Починаючи війну з Польщею, Хмельницький добре розумів, що потрібен союзник. Росія ним стати не могла – вона сама ще не встигла відійти від війн з Польщею - і тому гетьман укладає союз з Кримським ханом (щоб мати міцний тил та допомогу татарської кінноти).

Національно-визвольна війна почалася серією блискучих воєнних перемог, що пояснюється наявністю у повстанців талановитого лідера.

1648 рік:

- 5-6 травня - битва під Жовтими Водами;

- 16 травня - битва під Корсунем

• вересень - битва під Пилявцями (Поділля)

• з листопада – почалася облога Львова, але брати штурмом це старовинне місто гетьман відмовився, і, взявши викуп у 20 тис. злотих, повертається у грудні до Києва.

• Польський уряд, наляканий перемогами Хмельницького, запропонував йому переговори, але гетьман висунув такі умови, які Польща відмовилася задовольнити. Тому наступного року війна продовжується.

1649. рік:

• з 30 червня почалася облога фортеці Збараж (тривала 7 тижнів);

• липень – Зборівська битва, під час якої поляки підкупили татар, і хан вимагає негайно розпочати переговори з Польщею. Перемога дісталася полякам, Хмельницький змушений був укласти Зборівський мир 8 серпня 1649 р. За його умовами:

• влада гетьмана поширюється на 3 воєводства (Київське, Брацлавське та Чернігівське, причому тут не мали права проживати поляки, євреї і була скасована унія);

• реєстр - 40 тис.;

• київському митрополиту обіцяне місце в сенаті;

• селяни, які не потрапили до реєстру, повинні були знов повертатися до своїх власників. Фактично за Зборівським миром була встановлена автономія для частини українських земель.

1649. рік

- Б.Хмельницький продовжує переговори з Москвою з метою залучити її на свій бік у війні проти Польщі;

- відбувся молдавський похід, щоб здобути підтримку молдавського володаря.

1649. рік

• війна поновлена,

• у червні - відбулася битва під Берестечком (на Волині, Рівненська обл.), з обох боків в ній брали участь 300 тис. – це більше, ніж у Бородинській битві 1812 р. І знов - зрада кримського хана. Татарське військо Іслам-Гірея відмовилося воювати в дні мусульманського свята – курбан-байрам. Втрати татар під час бою були сприйняти ними як справедлива кара Аллаха за порушення давнього звичаю предків. Відступаючи, хан взяв у полон Б.Хмельницького і писаря І.Виговського, а козацькі загони тимчасово очолив Іван Богун. Викупившись з неволі, гетьман повернувся, але битва вже скінчилася поразкою, 30 тис. козаків загинули.

• вересень – Білоцерківська угода, на невигідних для України умовах - під владою гетьмана залишається лише Київщина, реєстр скорочується до 20 тис., до того ж гетьман втрачає право на зовнішню політику.

• Невдоволення народних мас умовами Білоцерківського миру виявилося в їх масовому переселенні на Слобожанщину – під захист московської влади (Чернігівщина, Ніжин, Полтавщина, Миргород).

1649. р.

• у травні вщент були розбиті польські війська у битві на рівнині Батіг (над Бугом), 8 тис. поляків були зарублені козаками, це була їхня помста за Берестечко. Цю перемогу Хмельницького історики порівнюють з перемогою карфагенського полководця Ганнібала під Каннами.

• Відбувся другий молдавський похід – закінчується невдало, під час нього загинув старший син Богдана – Тимофій, на якого гетьман покладав особливі надії, вбачаючи в ньому свого наступника.

1653р.

• нову перемогу над польським військом отримали козаки під Жванцем (на Поділлі)

• але цього року в Україні було дуже неспокійно - епідемії чуми та холери, почалися бунти козаків, а спільник хан укладає сепаратний мир з Польщею. Тому гетьман активізує переговори з Росією, і нарешті -

• 1 жовтня Земський Собор у Москві прийняв рішення про початок війни з Польщею і надання допомоги козакам.

• В Україну виїхало російське посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним.

18 січня 1654 р. відбулася Переяславська Рада, а в березні був укладений договір з Росією, відомий як "Березневі статті", згідно з якими:

• українські землі переходять під захист Росії;

• на Україні зберігається її козацький устрій (в т.ч. виборність козацької старшини), судочинство, фінансова та адміністративна система;

• реєстр - 60 тис.;

• повна самостійність у внутрішній політиці;

• але: обмежуються права гетьмана у відносинах з Польщею та Туреччиною, і певна частина податків, зібраних в Україні, мала надходити до Москви.

Історики по-різному оцінюють Переяславський договір 1654 р.:

• як персональну унію, за якої дві країни, маючи одного монарха, зберігають самоврядування;

• як протекторат Московії над Україною: Україна – васальна, залежна територія;

• як входження України до складу Московської держави;

• як військово-політичний союз Москви та України;

• як конфедерація Москви та гетьманщини;

• як воз’єднання України з історичними землями Росії.

Трактування договору ускладнюється тією обставиною, що, укладаючи договір, кожна сторона вкладала в нього свій зміст:

• московська – розглядала його як крок до заволодіння Україною,

• українська – сподівалася зміцнити власну державність.