1. Які умови припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг у зв’язку з невикористанням знака передбачені міжнародними договорами та національним законодавством?

2. Які особливості правового режиму добре відомих товарних знаків? Хто може приймати рішення щодо визнання знака добре відомим в Україні? Які умови визнання знака добре відомим? Вирішіть справу.

Завдання № 4

До господарського суду міста Києва звернулося ТОВ «Мисливець» (Україна) з позовом про дострокове припинення на території України дії міжнародних реєстрацій знаків для товарів і послуг (торговельних марок) №№ 528522, 659003, 659004, власником яких є Autogrill S.P.A. (Італія), та про зобов’язання Департаменту направити відповідне повідомлення до Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності

У процесі судового розгляду справи було встановлено, що:

– Autogrill S.P.A. є власником торговельних марок (позначення «А АUTOGRILL»): за міжнародною реєстрацією від 26.05.1988 р. № 528522 для товарів і послуг 16, 39, 42 класів МКТП; за міжнародною реєстрацією від 25.07.1996 р. № 659003 для товарів і послуг 29, 30, 32, 35, 39, 42 класів МКТП; за міжнародною реєстрацією від 25.07.1996 р. № 659004 для товарів і послуг 29, 30, 32, 35, 39, 42 класів МКТП;

– чинність на території України міжнародних реєстрацій №№ 528522, 659003, 659004 перешкоджає реєстрації позивачем торговельних марок «АВТОГРИЛЬ» та «АUTOGRILL» для споріднених послуг (громадське харчування) 43 класу МКТП.

– Autogrill S.P.A. є власником доменного імені www.autogrill.ua;

– Autogrill S.P.A. не подано доказів використання ним торговельних марок за міжнародними реєстраціями №№ 528522, 659003, 659004 на території України щодо відповідних товарів і послуг

Представники Відповідача проти позову заперечують, зазначаючи, що позначення «A AUTOGRILL», що охороняється на підставі мінародної реєстрації, співпадає з фірмовим найменуванням компанії – правоволодільця. Крім того, компанія є власником доменного імені www.autogrill.ua, тобто здійснює використання знака у мережі Інтернет, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

1. Які умови припинення дії правової охорони торговельної марки на території України?

2. Чи встановлені національним законодавством та (або) міжнародними договорами поважні причини невикористання марки?

3. Чи може марка вважатися такою, що використовується, у разі її застосування у складі фірмового найменування чи доменного імені?

4. Вирішіть справу.

Завдання № 5

ТОВ «Ольвія»» (Російська Федерація) звернулася з позовом про визнання недійсною на території України міжнародної реєстрації № 743011 знака для товарів і послуг «Новый жемчуг», зареєстрованого на ім’я ЗАТ «Невская косметика», та зобов’язання відповідача направити до Міжнародного бюро Інтелектуальної власності повідомлення про визнання недійсною на території України міжнародної реєстрації.

Судом було встановлено, що 14.08.2004 р. ЗАТ «Невская косметика» подало заявку на міжнародну реєстрацію знака для товарів і послуг «НОВЬІЙ ЖЕМЧУГ» щодо товарів 3 класу МКТП – зубні порошки, пасти. Серед країн, заявлених для реєстрації, зазначалась також Україна. Державний департамент інтелектуальної власності 22.10.2004 р. виніс рішення про попередню повну відмову в наданні правової охорони міжнародній реєстрації № 743011. Підставою для відмови стала наявність в Україні свідоцтва № 17375 на ім’я ТОВ «Ольвія» на знак для товарів і послуг «ЖЕМЧУГ», зареєстрований щодо всіх товарів 3, 5 та 42 класів МКТП, заявка на який була подана 29.05.2002 року. У відповідь на рішення Держдепартаменту від 22.10.2004 р. патентним повіреним ЗАТ «Невская косметика» В.А. Денисенко було подане заперечення із додатками, в якому він просив надати правову охорону позначенню «НОВЬІЙ ЖЕМЧУГ» на підставі листа – дозволу ТОВ «Ольвія» від 28.02.2005 року. Державний департамент інтелектуальної власності виніс остаточне рішення, що повністю скасовує відмову в правовій охороні по заявці № 743011 та надає згоду на таку реєстрацію.

У процесі судового розгляду справи було встановлено, що лист – дозвіл з боку ТОВ «Ольвія» був підписаний 18.02.2005 р. головою правління ТОВ «Ольвія» Рябухіним С.С., який на той час не мав права представляти ТОВ «Ольвія». Судом по справі було призначено експертизу згідно з висновком якої позначення «Жемчуг», зареєстроване в Україні згідно з свідоцтвом № 17375, та позначення «НОВЬІЙ ЖЕМЧУГ», що охороняється в Україні на підставі міжнародної реєстрації № 743011, стосовно товару «зубні пасти» є схожими настільки, що можуть бути сплутані споживачами.

1. Яка процедура міжнародної реєстрації торговельної марки згідно Мадридської угоди?

2. Що може бути підставою для відмови у реєстрації торговельної марки?

3. Яке значення має дозвіл на використання марки та в якій формі він надається?

4. Які існують договірні підстави розпорядження майновими правами інтелектуальної власності? В якій формі укладаються такі договори?

5. Вирішіть справу.

Завдання № 6

До Апеляційної палата Державного департаменту інтелектуальної власності України звернулась із запереченням проти видачі патенту України на промисловий зразок «Етикетка (вісім варіантів)» канадська корпорація «Future Electronics Inc.» (надалі – Апелянт). Свої вимоги Апелянт мотивував тим, що промисловий зразок «Етикетка (вісім варіантів)» не відповідає умовам надання правової охорони встановленим Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» (далі – Закон), а саме:

1 Промисловий зразок порушує виключні права апелянта на фірмове найменування згідно ст. 8 Паризької конвенції з охорони промислової власності.

2. Промисловий зразок суперечить суспільним інтересам (п. 1 ст. 5 Закону).

3. Промисловий зразок не відповідає умові патентоспроможності «новизна» (пп.. 1. 2 ст. 5 Закону).

Власник патенту – фізична особа – громадянин України вважав вимоги Апелянта про визнання недійсним патенту на промисловий зразок необґрунтованими та такими, що суперечить чинному законодавству України.

Апеляційна палата вирішила відмовити у задоволенні апеляції. Патент України було залишено чинним.

Оцінюючи перший аргумент, Апелянта Апеляційна палата зазначила, зокрема, що відповідно до ст. 8 Паризької конвенції фірмове найменування охороняється у всіх країнах Союзу без обов’язкової реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака. Охорона надається в разі недобросовісних дій третіх осіб, які полягають у використанні того ж фірмового найменування або схожого найменування через те, що їх можна сплутати.

Але відповідно до положень Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» такої підстави для відмови у державній реєстрації промислового зразку як тотожність чи схожість його з фірмовим найменуванням, що належить іншим особам не передбачено.

1. Чи правомірно відмовила Апеляційна палата у задоволенні заперечення?

2. Хто має право відповідно до норм Паризької конвенції регламентувати надання правової охорони фірмового найменування у державах – членах Союзу?

3. У чому полягає, на Вашу думку, суть даного спору?

4. Яким чином Апелянт може захистити свої права та законні інтереси?

Завдання № 7

У 2004 році до господарського суду м. Києва звернулась компанія «СЕГА ЕНТЕРПРАЙЗ» з позовом про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності на ім’я ПП «Агротехсервіс». Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість.

Суд встановив, що Позивачем заявлено вимогу про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг «Сега» недійсним відповідно до ст. 6 bis Паризької конвенції по охороні промислової власності у зв’язку з тим, що він є відтворенням загальновідомого знака «СЕГА», який належить компанії «СЕГА ЕНТЕРПРАЙЗ» (Японія) з 1960 року.

Для визначення критеріїв та поняття загальновідомого знаку, враховуючи положення ст. 4 ГПК України та заяви Позивача, ст. 13 Паризької конвенції суд вирішив застосувати для розгляду спору міжнародні торгові звичаї та критерії, закріплені в нормах угоди TRIPS, Картахенської угоди, рекомендаціях Асамблеї членів ВОІВ від 20 – 29 вересня 1999 р. , членом якої є Україна.

Крім того, відповідно до ст. 8–а Паризької конвенції, учасником якої є Україна, фірмове найменування охороняється у всіх країнах Союзу без обов’язкового подання заявки або реєстрації, незалежно від того чи є воно частиною товарного знака.

Позивач вважає, що дії ПП «Агротехсервіс» по реєстрації на власне ім’я знака, який належить Фірмі «СЕГА ЕНТЕРПРАЙЗ» та співпадає з фірмовим найменуванням, суперечить вимогам ст. 10 bis Паризької конвенції та ст.ст. 4, 15 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Суд дійшов висновку, що порушення законодавства стосовно захисту від недобросовісної конкуренції з боку Відповідача свідчить, що дії ПП «Агротехсервіс» по реєстрації знаку «СЕГА», який вже на момент реєстрації відомий в Україні, суперечить суспільним інтересам стосовно конкуренції і споживачів.

Керуючись ст. 42, 124 Конституції України, ст.ст. 6 bis, 8, 10 Паризької конвенції, ст. 1, 5, 6, 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», нормами Цивільного кодексу України, суд вирішив позовні вимоги задовольнити.

1. Чи правомірне рішення суду?

2. Що розуміється під терміном «загальновідомий знак» у контексті ст. 6 bis Паризької конвенції і які критерії загальновідомості товарного знака встановлені національним законодавством України?

3. Чи правомірно суд використав для вирішення справи міжнародні торгові звичаї та критерії, закріплені у нормах угоди TRIPS, Картахенської угоди, рекомендаціях Асамблеї членів ВОІВ від 20–29 вересня 1999 р.?

4. Чи надає стаття 6 bis Паризької конвенції захист загальновідомим знакам на території країн – учасниць у тому випадку, якщо вони є підробками загальновідомих в інших країнах знаків?

5. Чи відповідає законодавству України, а також положенням міжнародних договорів висновок суду про те, що дії ПП «Агротехсервіс» по реєстрації на власне ім’я знака, який належить компанії «СЕГА ЕНТЕРПРАЙЗ» та співпадає з її фірмовим найменуванням суперечить вимогам ст. 10 bis Паризької конвенції?

Завдання № 8

За часів існування Радянського Союзу в українському науково-дослідному інституті був розроблений принципово новий двигун для літаків сері «Як». Були подані заявки та отримані патенти у декількох країнах світу, у тому числі в Україні та в Індії.

У 2004 році Міністерство оборони Російської Федерації через підконтрольні йому структури почало реалізовувати літаки серії «Як» в Індії саме з цими двигунами.

1. Чи може продавець даного виробу постачати літаки до Індії без дозволу патентовласника?

2. В якому договорі можуть бути врегульовані відносини про права винахідника схеми двигуна? Які істотні умови та форма такого договору?

3. Які негативні наслідки можуть настати у випадку реалізації технічних виробів, створених за допомогою винаходу без дозволу його патентовласника?

4. Який юрисдикційний орган буде розглядати спір у разі його виникнення?

Тести

1. До об’єктів права промислової власності у міжнародному приватному праві належать:

А) винаходи;

Б) промислові зразки;

В) аудіовіальні твори;

Г) фонограми;

Д) комп’ютерні програми.

2. До права промислової власності належать наступні інститути:

А) охорона прав на винаходи і корисні моделі;

Б) охорона прав на промислові зразки;

В) охорона прав виконавців і виробників фонограм;

Г) охорона прав на знаки для товарів і послуг (торговельні марки).

3. Іноземні особи і особи без громадянства реалізують свої права у сфері промислової власності в Україні:

А) самостійно;

Б) лише через патентних повірених;

В) лише через дипломатичні представництва і консульські установи України;

Г) особисто чи через довірену особу.

4. Для іноземних осіб і осіб без громадянства у сфері реалізації прав промислової власності встановлений:

А) режим найбільшого сприяння;

Б) недискримінаційний режим;

В) національний режим;

Г) принцип взаємності.

5. Конвенційний пріоритет заявки на винахід, корисну модель чи промисловий зразок встановлюється:

А) за датою надходження заявки до патентного відомства України;

Б) за датою видачі правоохоронного документа патентним органом іноземної держави;

В) за датою надходження заявки до патентного органу країни – учасниці Паризької конвенції по охороні промислової власності 1883 p.;

Г) за датою опублікування відомостей про заявку Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ).

6. Для патентування винаходу, корисної моделі, промислового зразку в іноземній державі необхідним є:

А) подання заявки до патентного відомства України;

Б) подання заявки до компетентного органу іноземної держави з наступним повідомленням патентного відомства України;

В) подання заявки до ВОІВ;

Г) подання заявки до компетентного органу іноземної держави, але лише у разі відсутності заперечень від патентного відомства України.

7. Торговельною маркою у міжнародному приватному праві визнається:

А) позначення, яким товари і послуги однієї особи, відрізняються від товарів і послуг інших осіб;

Б) позначення, яким юридичні особи, що виробляють товари чи надають послуги, відрізняються одна від одної;

В) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на місце виготовлення товару;

Г) форма, малюнок, що визначає зовнішній вигляд промислового виробу і придатні для здійснення промисловим способом.

8. До основних міжнародних конвенцій, що регулюють відносини по охороні торговельних марок належать:

А) Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів 1886 р.;

Б) Мадридська угода про міжнародну реєстрацію товарних знаків 1891 р.;

В) Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм 1971 р.;

Г) Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТRIPS);

Д) Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 р.

9. Право на виставочний пріоритет заявки на торговельну марку виникає за сукупності наступних умов:

А) виставку проведено на території країни учасниці Паризької конвенції 1883 p.;

Б) заявка надійшла до компетентного державного органу України протягом 6 місяців з дати відкриття виставки;

В) заявка надійшла до компетентного державного органу іноземної держави протягом 12 місяців від дати надходження заявки до компетентного органу України.

10. Право на конвенційний пріоритет заявки на торговельну марку є чинним:

А) протягом 12 місяців від дати подання попередньої заявки до патентного органу країни – учасниці Паризької конвенції 1883 p.;

Б) протягом 6 місяців від дати видачі правоохоронного документа патентним органом країни – учасниці Паризької конвенції 1883 p.;

В) протягом 18 місяців від дати опублікування відомостей про заявку компетентним державним органом України.